Давно вже не дитина я,
на мені, бо забагато шрамів.
З відкритими очима я вже не так дивлюсь на світ,
З закритими ж я їх відчуваю як нерівне каміння,
Що на ньому карбувалися роки перешкод.
Руки знову й знову нагадують про минуле -
На них шрами того пройденого часу.
Пошкоджена поверхня під пальцями повертає небажані події.
Хотіла б я не бачити ці рани,
Та вже навіки на цьому тлі вони,
Й обриси їх будуть підспівуватися навіть уночі.
І знову й знову з'являтимуться вони,
І знову я писатиму історію,
Вони ж її нагадувати будуть.
Давно вже не дитина я,
Та всі ці шрами нагадують мені:
Людина я, і живу,
А шрами це пам'ять про пригоди.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Життя це дні, а дні - буття.
ПоезіяВірші, які описують мої дні, враження, спостереження або думки.
