Стільки облич, стільки імен,
але для мене це лише прохожі.
Уже закінчення дня.
Ідуть з роботи, школи, дому.
Ідуть у справах чи у парк.
Або ж вигулюють собаку.
З розмов почутих зрозуміло, що час іде
Старіють люди, та всі плітки ті самі.
Усі проблеми - бумеранги.
Циклічність та постійність викликає вже звикання.
І без прослуханого кінця, вже зрозуміла вся розмова.
Говорять ті прохожі то по телефону, то з дітьми.
Батьки неуважно слухають малечу,
Доньки сміються у телефонній розмові із матерями.
У всіх повільно день підходить до кінця.
І втомлені прохожі йдуть додому, та оминають парки, дотримуючись строго шляху.
Вже вечір.
Ліхтарі освітлюють стежки,
А тільки собачники гуляють.
Птахи вже сплять, людей майже немає.
Лиш музика й я, й нас темінь обвиває.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Життя це дні, а дні - буття.
ПоэзияВірші, які описують мої дні, враження, спостереження або думки.
