Нещадний біль дере душу.
Немає ні слів, ні сліз.
І в цьому паралізованому стані
Я знову думаю про вас.
Про ту годину, коли були живі ще ви.
Чи справді є життя після?
Життя як скло - б'ється лиш на іще меншії шматки.
І ці осколки впиваються тільки в тих кому не байдуже,
Хто вже облився кров'ю й слізьми.
І кожне скельце іще глибша рана,
Що пульс жене, і дихання зриває.
А вони уже спокійні...
Нема ні пульсу, ні страждань.
Усе життя боролись зі склом у серці,
й з ним же ж вмерли.
Тож нумо битися зі злом далі,
Зі склом у серці...
Боротись до подиху останнього свого.
Зі склом у серці...
Без жалю,
Боротися за тих, хто завжди з нами.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Життя це дні, а дні - буття.
PoetryВірші, які описують мої дні, враження, спостереження або думки.
