Після цих кошмарів я сідаю на ліжку,
ноги на холодній підлозі,
а плечі обдуваються ранковим повітрям.
Ховаю я обличчя у руках
Й кричати хочу, поки не випру все повітря із легень.
Гидкі картини проминають в пам'яті,
поєднуючись із минулим.
Жеруть мій час і сили,
сплітаються в гидке кубло подій,
що переслідує мене не тільки уві сні,
а й у житті.
Коли я їду у машині, коли прохожу деякі місця чи дивлюся в небо безнадійно.
Покиньте ви мене,
Дайте хоч якийсь спокій,
Ні.
Ці сни стають ще гірше,
Пожираючи всю адекватність,
забирають вже останні сили й надію.
І знову я прокинулася в сльозах, і знову вбили, і знову утопили, і знову підрізали, вкрали, знищили, розірвали, розтрощили, розкрили, побили, накричали, насварили, ігнорували, не помітили, забули, зарізали, застрелили, сховали, не дали спасти.
І знову знову знову кров, сльози й піт.
І навіть крила чи сила не допомагає у снах,
я просто безнадійна.
Я не врятую.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Життя це дні, а дні - буття.
ПоэзияВірші, які описують мої дні, враження, спостереження або думки.
