Отрута

7

    – Яне, я хотів би вибачитись, – спробував заговорити наступного дня. Перед цим навіть допомагав сусідці з дровами, щоб випросити для нього пару банок тих клятих ягід. – Це була дурна провокація і я повівся. Мене просто дістали з цим гейством.

    Та у відповідь мені була лиш тиша.

– Я тут тобі дещо залишу. Давай краще забудемо, бо мені це теж неприємно. Я ж справді не по чоловіках. І тому нічого собі не планував. Це просто величезна помилка.

    Поставив під дверима (традиція уже чи що) ті вишні й пішов. А згодом побачив їх у смітнику. Повністю розбиті банки. Погані у мене справи.

    Та що я хотів? Якби отак до мене мужик який поліз – голову б уже відірвав. А тут зі мною ще по-доброму обійшлись. Хоча ніхто не обіцяв, що не буде помсти.

    Але думати надалі як загладити свою провину у мене не було можливості – наближався Хелловін. І підготовка до нього забирала увесь час. Всі знайомі з гри хотіли чогось дійсно грандіозного, тому цілими днями кидали тонни списків з різними конкурсами та офлайн* змаганями між кланами, варіанти декорацій. Потрібно було вичитувати це все, десь об’єднувати, а десь позбавлятись лишнього. І сотні інтернет-магазинів, де можна було б придбати різну атрибутику. Там я і заглянув собі гарну золотисту кірасу**. Якраз ще одне до мого образу архангела. Потрібно відповідати статусу.

    З рельєфом м’язів на ній, на голий торс, зі своїми улюбленими крилами і у лавровому вінку я відкривав свято захопливою промовою (пару днів писав). І як я радий усіх тут бачити, і те, щоб ніколи не сумнівались в собі та не боялись бути, такими як є, і що наша спільнота їх завжди прийме. Народ скандував “Ура” і ”Так тримати”, та багато іншого. Але найбільше мені подобались вигуки “Ти – найкращий!”, дівчата аж пискотіли від захвату. Я був героєм номер один. Їх героєм.

    Наступною ж повинна була виступити Аріала. І, судячи з усього, вона теж неабияк готувалась, зробивши з цього цілу подію. Спочатку на порозі кімнати виник пурпуровий дим, а звідти з’явилась чарівна вампірка. У довгій чорній, приталеній сукні з розрізом, що йшов по нозі мало не до талії та з червоними полосами на грудях, неначе від крові. Ходяча спокуса для тих, хто не знає, що їх чекає. І тому, хто поведеться, я не заздрю.