Отрута

14

    POV  Ян:

    Коли я вперше побачив його, я ще подумав, що красивіших хлопців немає у цілому світі. Він справжній ангел. Сяюче, наче проміння, волосся, що спускалось до мужніх плечей. Не те, що моє – тьмяне, мов притрушене попелом.

    І така ж яскрава посмішка. Буцім серед всієї цієї осені саме в ньому жила весна. А ще ці крила за спиною. Вони настільки гармоніювали з ним, що хотілось доторкнутись і перепитати чи він дійсно не прилетів з раю. І хоч він стояв перед нами такий розпатланий, бруднючий та перемазаний кетчупом, але однаково був вражаючим.

    Тоді мені було важко спілкуватися з ним, бо я просто не знаходив слів. Також здавалося, що мій голос дрижатиме і я обов’язково видам себе. А згодом я уже злився на свої слабкості і починав огризатись. За що він обізвав мене “стервом”. Було боляче до глибини душі.

    Та я все одно захоплювався ним. Уся ця його впевненність, відкритість, харизма, сила добиватись і боротись навіть з такими ненормальними, як я та моя сестра.

    Я уникав Влада як тільки можна було, бо здавалось, що ось-ось розтечусь біля його ніг. А це зовсім неправильно. Адже ми обоє чоловіки.

    Та одного разу я мимоволі побачив його оголеним у душі. Двері виявились погано зачиненими і я хотів їх поправити. Та так і залип. У мені все запалало. Він був ще кращим, ніж в одязі. Усе тіло як в божества з підкачаними м'язами, міцними грудьми, кубиками пресу і на цьому така спокуслива доріжка волосся, що вела від живота і до лобка. Красиво окреслені сідниці й стрункі ноги. Він був неначе статуя Давида*.

    Чомусь захотілось відразу підійти і допомогти йому. Ніжно намилити та поцілувати. Ці думки гнітили мене, але тіло думало інакше. Воно бажало його. І я уже залазив собі в штани, починаючи мастурбувати, водночас уявляючи, як там у душі він торкався б мене. Як гладитиме по стегнах, як притискатиме до свого паху мої сідниці, як обійматиме і вилизуватиме усього.

    І я побіг до себе в кімнату, бо це було нестерпно. Я міцно зачинився і задовольнявся, доки не досяг шаленого оргазму. А потім ішов і приймав таблетки, які виписав мені лікар. Та вони перестали допомагати. Саме з цього дня. Бо ангел зайняв усі мої думки. Я навіть працювати нормально не міг. Можливо мені потрібно було потурбуватись про зміну препарату чи збільшення дози, але я став наркоманом, що залежав від Влада. І мені це подобалось.