Увечері, а потім і зранку процедури пройшли в тому ж вигляді і з тими ж наслідками для мене, що й перша. Один в один. Потрібно було щось терміново вирішувати, бо ще п’ять таких я точно не потягну – психіка уже вовком виє.
Напевно пора скинути десь напругу, не вихід на хлопців кидатись. Ще й з прибабахнутим характером. Для цього у мене був чудовий варіант. Ще на першому курсі домовився з однокурсницею, старостою паралельної групи, що якщо у кого будуть проблеми в сексуальному плані, то можна буде зустрітись, так сказати “для здоров’я”. Взяв якогось печива для неї і одразу після першої пари підкотив:
– Привіт. Це ось для тебе. Не хочеш якось найближчим часом розслабитись?
На що отримав коротке: – На великій перерві.
Ого, як швидко. Але мені ж краще.
А в назначений час мене схопили за руку і потягнули у пусту аудиторію.
– Я думала, що ти вже ніколи не прийдеш до мене, – виціловувуючи і водночас лізучи мені в штани говорила вона. – Занадто популярним став. А недавно ще й чутки різні пішли, що ти з клубу “Блакитна устриця”.*
– Та ні, як бачиш, – пробую переконати чи то її, чи себе.
– Невже все так погано, що аж до мене звернувся?
– Ти що, – вдаю байдужість, – просто хочеться спокою і не напрягатись на рахунок можливих відносин. От і вирішив перепитати.
Але насправді все було погано, гірше нікуди. Спочатку збудження не було взагалі, хоч обмацав її уже усюди. Вирішив, що це через часті мастурбації. Та тільки на мить глянув у вічі, як промайнула думка “У Яна красивіші” і в мене одразу встав. Знову торкаюсь її – і все пропадає. Але найгірше навіть не в фізичних відчуттях. Чомусь мимохіть постійно гризе думка, буцім я якийсь зрадник. Спочатку покористувався хлопцем, отримував задоволення, фантазував, а потім, не розбираючи, поліз на зручну дівку.
Спробував себе пересилити, але де там. Я уже конкретно зависав, роздумуючи над тим, що роблю. Уявляв як міг би образитись Ян, з його ж емоційністю. За що подруга починала трусити чи мені бува не погано. Я маю усе зрозуміти. Для себе насамперед.
– Вибач, у мене серйозні проблеми і так я намагався відволіктись. Але не можу, – оправдовуюсь я. Поправляю одяг, згрібаю рюкзак і просто йду.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Отрута
Romance(Продовження циклу "Шукаючи щастя". Може йти і як окремий твір) Отрута, вона усюди. У нашому ставленні до світу. У його - до нас. Але скільки її прийняти залежить від самих людей.
