POV Влад:
– Яне, з тобою все гаразд? – захвилювався я, коли він не виходив з ванни більше години.
– Так, зараз буду. Вирішив полежати у воді і можливо задрімав.
Я повернувся в кімнату, де уже приготував йому улюблені цукерки, які заказав через інтернет. А також презервативи і змазку, які порадив придбати для таких випадків Нік. Здається вони дещо відрізнялись від тих, що я інколи залишав для своїх гостей.
Чортеня зайшло закутане у рушник та у сорочці.
– Ти чого так вибрався? – веселився я. – Забагато речей на тобі.
– На себе спочатку глянь, – відказав.
Я й забув, що за цей час уже встиг повністю одягтись в домашнє. Підбіг до нього і поцілував: – Даю тобі можливість виправити цю мою помилку.
– Та ні, давай сам, – склавши руки на грудях і наказуючи промовив демон. – За свої дії тобі самому відповідати. Роздягайся.
– Увесь? Чи може давай по черзі? – я дещо знітився. Та водночас в мені уже бушував адреналін.
– Увесь. На мені менше елементів. І хто зна, може ти обманеш.
Добре, почнемо цей стриптиз для бідних. Швидко скидаю з себе худі, за ним футболку, стягую штани. Залишаюсь лиш у боксерах на що одразу отримую недовольне похитування голови, яке означає, що я маю зняти з себе і їх. Виконую нашу домовленість і залишаюсь абсолютно голий.
– Тепер твоя черга, – нагадую.
– А мені ніщо не заважає, – заперечує чортеня. – Можливо мені холодно.
– Якщо льодовому демону холодно, то його потрібно зігріти, – жартую. – А якщо він просто обманює, то я й сам можу роздягнути.
Та він міцно усе тримає. Ну що ж, благання тут не допоможуть. Починаю активно вилизувати його вушко. “Яааанеее” шепочу йому. І він розм'якає. Відпускає сорочку, яку я одразу ж знімаю. А за нею на підлогу летить і рушник. Він пробує прикритись, та я забираю його руку.
– Не потрібно. Що я там не бачив.
– Тоді й не розглядай так, – опирається цей сором’язливий.
– Окей, – і одразу, щоб не встиг зреагувати, хапаю його на руки і тягну в ліжко. Набридло чекати.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Отрута
Romance(Продовження циклу "Шукаючи щастя". Може йти і як окремий твір) Отрута, вона усюди. У нашому ставленні до світу. У його - до нас. Але скільки її прийняти залежить від самих людей.