Отрута

9

    Прокидаюсь десь під обід, бо ще до ранку пробавив гостей. Одні роз’їхались відразу як відчули втому чи намітилось щось цікавіше, інші прилягли тут, хто на чому встиг. Помалу вже і вони розходились.

    Я зробив собі кави й грінок, уже морально готуючись і набираючись сил до великого прибирання. А срач був грандіозним. Якби не скандал з сусідкою, то може й на клінінгову* службу краще потратився. Тепер же доведеться все власними руцями. І блін, ще й корову треба йти відчищати.

    Приходжу остаточно до тями і йду розтормошувати сплячих принців та принцес. Одні ниють, другі навіть пробують відбиватись, але я на цьому вже собаку з’їв. Кажу, що мають пів години або це їм дорого обійдеться. Переважно за це гроші не вимагаю, лиш жартую, але діє відмінно.

    Коли вже берусь за роботу, одразу накриває думками. Згадується нічна пригода і починає виїдати мозок. Адже Ян вів себе зовсім не так, яким він є у звичному житті. І це навіть не в плані сексу. Він був ніжним, якимось трохи вразливим. Перестрашеним і водночас благальним. І оці його “Дякую”, якого ніколи не діждешся, та “Кохаю”. Як сприймати? Вроді розумію, що він був під дією алкоголю, але що в тверезого на умі, то в п’яного на язиці?

    Та й я не кращий, хоча пив всього нічого. І справа знову ж не в відсутності інтимної близькості. Я ХОТІВ, понад усе, щоб він отримав задоволення. Бачити це і відчувати. Ні, я не байдужа скотиняка, яка лиш про себе думає. Завжди приємно усвідомлювати, що довів дівчину до оргазму, бо це свідчення який ти крутий, що щось таки умієш. А тут було інакше. Я наче напувався всіма тими відчуттями. Своїми і його. Особливо його.

    Сідаю на диванчик, бо вже не витримую. Це якась мана. Я що таким чином вирішив подружитись? Знайти спільну мову, подрочивши один одному? А далі що?

    До речі, а де досі це чортеня? Він же харчується мало не по годинах. Треба піти провірити і водночас дізнатись, що він про це все думає.

    Постукати чи після того вже можна собі дозволити входити? Обираю перше.

– Яне, ти як там? Живий?

– Відстань, – чую страждальне з кімнати.

– Може тобі чогось принести?

    І тут відчиняються двері, та відкидаючи мене убік на підлогу, звідти виноситься ракета. Прямісінько до туалету. Його нехило рвало.

    Біжу йому по воду. А повертаючись бачу, що він уже сидить там, але в якомусь ледь притомному стані. Б’ю легко по щоках – ніякої реакції, ще й горить увесь. Хапаю під руку і веду вмивати. Теж не діє. Повертаємось до кімнати.

– Яне, я викликаю швидку та дзвоню твоїй сестрі.

– Тільки не Танька. – нарешті спромігся відповісти він. – вона мене ще скоріше вгробить. Зі мною все гаразд.

– От коли було б все добре, то я зміг би  докликатись до тебе з першого разу.

– Я задрімав.

– Про це розкажеш лікарю.

    Але демон розбушувався: – Та якого ти взагалі лізеш? Це моя справа. Вали звідси. А ще це моя кімната й тебе ніхто не запрошував, – ого, повернулось наше стерво.

    Ні, так не буде, це небезпечно, тому набираю 103. Коли ж приїжджає бригада, то спілкуються з ним наодинці, Ян просив мене не впускати. Але виходячи ті самі прямують до мене:

– Він заснув, тому слухай ти. У нього звичайне алкогольне отруєння, плюс застудився. Ось список ліків, там усе вказано як і коли приймати. Стане краще – хай піде до сімейника.** Стане гірше чи буде дивним – знову телефонуєш до нас. Уколи буде кому зробити?

    Спочатку зависаю, аналізуючи все, але потім наче повертаюсь в цей світ: – Так, я можу. Коли і скільки потрібно?

– Двічі на день, зранку і ввечері. Зараз ми вже зробили, наступні з завтрашнього дня.

    І залишаюсь його глядіти, хто зна, як усе піде. А через три години знову спостерігаю забіг та гарячі обійми з фаянсовим другом.

– Що, подобається дивитись? – гарчить на мене він.

– Ні, слідкую, щоб не начудив чого. Може вирішив звідси посьорбати, – пробую відволікти, але з гумором у Яна щось погано.

– Дурень!

– Та знаю, що ти дурень, от і пильную.

– Це я про тебе, – уже не витримує цей монстр. – Ходиш за мною, мов привид. Не діставай. Вже й прихворіти трохи не можна.

– Добре, – привіт сарказм***, – залишу тебе при умові, що сідаєш у ванні, а там тобі і водичка для охолодження, і злив для твоїх теперішніх розваг, і я не буду думати, чи не влетів на такій швидкості в якусь стіну.

    Та здається він знову не зрозумів мого “гумору”.

___________________________________________

*Клінінг – прибирання.

**Сімейник – сімейний лікар.

***Сарказм – зла насмішка.