MOUNTAINS IN 69

•45•

Хана: що ти робиш Джин? - відштовхнула його, і потерла руком свої губи.
Джин: це все через цього Пака, коли ти вже з ним розійдешся? - відповів той вийшов із кабінету.
Хана: чотр! - сказала вона.

Хьон Шик: і що, це буде фальшиве кохання від Пак Чіміна? - сказав він сиділи і чекали на дівчат.
Донг: так, він хоче його влаштувати, розбити її серце! - сказав він, був дуже задумливий.
Хьон Шик: гаразд дівчата йдуть! - сказав тихо за столиком Донгу.
Дахьон: привіт, як ви? - сказала вона, поцілувала Донга в щічку.
Донг: вже дуже зачекалися, як доїхали? - сказав він, усміхаючись.
Да Уль: привіт, так все гаразд, як ви тут? - сіли навпроти хлопців.
Хьон Шик: все добре ми заказали страви, зараз принесуть, де ви були? - сказав він.
Да Уль і Дахьон подивилися один на одного:
Да Уль: ми ходити на шопінг, так, ви чули що брак Пака і Хани розривають? - сказала вона.
Донг: так, але Пак його продовжив ще на місяць - відповів він.
Да Уль: справді! - подивилася на Дахьон.
Дахьон: це круто, а живуть вже рік разом, хоча по Парку видно він бабнік так! - пробормотіла собі під ніс.
Донг: Дахьон, що ти говориш? - сказав він, дивився на неї.
Дахьон: а, я щось сказала забудьте, о їжу пренисли - дивилася як грозно на неї дивився Донг.

Хана і Джин вийшли із компанії і сіли в машину Джина. Вони направилися в готель.
Хана: навіщо нам їхати в готель? - сказала вона.
Джин: я тобі покажу сюрприз, цей готель тепер мій, я деректор - сказав він взяв за руку її.
Хана: ого, справді я дуже рада - посміялася сказала вона.

Поки за ним їхав Алекс і слідкував за Ханою цілий день:
Алекс: гос Пак Чімін, це Алекс гос Хана відправляється з гос Джином в готель "Asseshin" - сказав він поки вів автомобіль.
Пак: гаразд! - вибив.

Джин: ось тримай, це ключ до номер... нашого номеру - сказав він дивився на неї.
Хана: гаразд, я буду тебе чекати там! - сказала вона усміхнулася, і пішла у ліфт.

Хана нічим не задумувалася, що може трапитися далі. Її почуття різні, вона і надалі незнала що робити. Ліфт зупинився, і Хана вийшла. Подорозі вона шукала поглядами номер 333. Вона зайшла в нього провівши карточкою аби відкрити двері. Відкривши вона побачила, вітальню, а далі гостину, виликий простір і величезний вид із вікна, з якого видно весь Сеул. Хана чекала майже пів години, і нарешті до неї хтось постукав.
Хана побігла відкривати двері, із усмішкою на лиці, але це була лише протилежність:

Хана: Пак! - її усмішка зникла, лише рука яка трималася дверей всповзла.
Пак промовчав декілька хвилин, і зайшов у номер, Хана подивилася в слід і зачинила двері побігла за ним.
Хана: що ти тут робиш? Чому ти нічого не говориш? - сказала вона, розводячи руками і з страхом в середині.
Пак посміявся і подивися на Хану:
Пак: так, ти промінняла мене, ти все сельніше хотіла мене в себе закохати, і розлучитися і вийти заміж за цього Джина? - сказав він.
Хана: чого, ми ж Джином просто друзі! - сказала вона.
Хана: і що мені приховувати, я і справді люблю тебе, але я для тебе ніхто, ти ніколи мене не чуєш, чому у тебе на все є відповіді...тому я неможу довго чекати, я не знаю твоїх почуттів до мене, якщо це буде так продовжуватися, я просто піду - вирішила піти, але:
Пак: гаразд - взяв Хану за руку, а потім підходив все ближче до неї.
Пак: ти мені подобаєшся - прошипотів це їй на вухо. Про що Хана і мріяти не могла, її взворушило це, вона подивилася йому в очі, а затим на губи. Але Пак перший вчіптвся в її губи, це був поглинаючий і запамятований перший поцілунок.

Дякую за прочитання 🤍