Стукаю в двері Майкла спочатку зовсім тихо, потім трішки голосніше, але він так і не відповідає. Не бажаючи попастися комусь на очі, відчиняю двері і заходжу в кімнату саме в той момент, коли він виходить з ванної. На ньому сірі спортивні штани, він йшов, на ходу витираючи каштанове волосся.
"- Чорт забирай, а він до біса привабливий", - подумала я, але швидко прогнала ці думки.
- Якого... - злякано промовляє він, прикриваючи верхню частину тіла.
- І тобі доброго вечора, можеш не прикривати свої кубики, я вже їх бачила, - з деякою насмішкою кажу я.Майкл швидко проходить повз мене, беручи футболку на ліжку, та так само швидко одягає її.
- Чому ти тут? Як ти увійшла?
- Через двері.
- Кейтлін!
- Я постукала, ти не відповів, я знову постукала вже голосніше, але ти знову не відповів, тому я увійшла. Подумала, а раптом тобі стало погано, ти впав і втратив останні крихти розуму.
- Здається, це ти втратила останні крихти культурної поведінки, - відповідає він, на мить мій погляд затримується на його губах, і в пам'яті одразу спалахує побачене в саду.
- Я прийшла по справі, - раптово серйознішаю, чим трохи збиваю його з пантелику. - Це єдине місце, де я можу спокійно попрацювати, не боячись, що мене спіймають.
- Ти серйозно? - спантеличено запитує він.
- Абсолютно серйозно.Сідаю за письмовий стіл Майкла, відкриваючи його ноутбук.
- Користуйся на здоров'я, - скептично промовляє він.
- Дякую.Умикаю його і одразу натикаюсь на пароль.
- Який пароль?
- 2789
- 2789? - перепитую я.
- Мені принести тобі вушні палички вуха прочистити?
- Краще сам ними частіше користуйся.Уводжу пароль ноутбука та швидко заходжу у свій акаунт. Серед купи листів на електронній пошті знаходжу потрібний.
"Місіс Сноу, я поспілкувалась з адвокатом Кресвел і з великою радістю візьмусь за цю справу. Якщо ви маєте вільну хвилинку, зателефонуйте мені по відеозв'язку і ми все обговоримо.
З повагою, детектив Брайт."Закриваю листа і швидко знаходжу детектива Брайт.
За кілька гудків на екрані монітора з'являється жінка років тридцяти шести, з русявими кучерями, на ній був чорний стриманий костюм і, здається, вона досі була на робочому місці.
- Пробачте, детективе, я не одягнена настільки по-діловому, як ви, - кажу я, торкаючись свого зеленого худі.
- Усе гаразд, Кейтлін, це я потурбувала вас. Мені було цікаво послухати історію з ваших уст і хотілось би послухати ваші здогадки.
- На жаль, поки я не маю жодних здогадок, адже тільки нещодавно зустріла потерпілу. Історія доволі проста. Ми з моїм, - я підіймаю погляд, дивлячись на Майкла, який увесь цей час наглядав за мною, стежачи за кожним рухом, - з моїм нареченим їхали додому, коли я побачила дівчину на мосту.
- Чому ви зупинилися?
- Не знаю, я... я просто побачила дівчину, яка переступала перила мосту і не змогла проїхати повз.
- Що ви побачили, коли підійшли ближче?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Тихі серця
RandomВони зустрілись, щоб зруйнувати одне одного, але кожного разу лікували свої душі. Вони зустрічались так часто, що їхні душі запам'ятали одна одну. Їхні тихі серця кохали занадто гучно... Кохання - це не тільки букети квітів та неймовірні подарунки...