Тихі серця

16 розділ

Кейтлін

Ми їхали в незрозумілому мені напрямку. Я мовчала, навіть не дивлячись у сторону Майкла, пальцями крутила каблучку, намагаючись зрозуміти, як вона опинилась у нього.

- Ти зробив ще одну каблучку? - нарешті запитую я.

Він обертається, дивлячись на мене, його блакитні очі, які ще мить тому були наповнені гнівом, зараз були просто прекрасними.

- Ні, я не робив ще одну каблучку. Вона така одна, така ж унікальна, як і ти. Така ж дивна, як і ти.

- Тоді

- Я забрав її у вашої матері, - він переводить погляд на дорогу, - мабуть, вона знайшла її.

Мг, знайшла...

- Мабуть, - кажу я.

І знову затихаю, мовчки дивлюсь на дорогу, намагаючись зрозуміти все, що відбувається.

Майкл зупиняє машину біля якогось гаражу у віддаленому районі міста, тут знаходиться ще приблизно три таких приміщень.
Глушить мотор і в машині стає жахливо тихо, ця тиша повинна навіювати дискомфорт, але цього не було.

Він вийшов з машини, не встигла я торкнутись ручки, як двері відчинились, на дворі стояв, тримаючи двері, високий хлопець із рижуватим волоссям.

- Вашу руку, міс, - жартома говорить він, подаючи мені руку.

- Крістіане! - попереджувально говорить Майкл, обійшовши машину. Він сам взяв мою руку та допоміг вийти з машини, досі тримаючи мою руку, він пішов у напрямку входу до гаражу, Крістіан йшов позаду нас. Я відчувала його погляд на мені та на наших руках. Хто він?

Ми зайшли в просторе приміщення, де, мабуть, проводились ремонти. Усередині стояло приблизно п'ять різних мотоциклів, мабуть, різних моделей і точно різних кольорів.
Крім Крістіана, тут було ще троє хлопців. Усі високі та спортивної статури, я не могла сказати, що всі вони бути неймовірно красивими, але і страшками вони не були.

- Брендоне, дуй сюди, - пролунав голос Крістіана позаду мене.

Я повернула голову і побачила блондина, який щось крутив на мотоциклі. Він встав і підійшов до нас, поруч зі мною з одного боку стояв Крістіан, з іншого – Майкл, який уже відпустив мою руку.

- Знайомся, це Крістіан, - промовив Майкл, вказуючи на рижуватого хлопця поруч зі мною. Той підняв праву руку та помахав мені, хоча я стояла у двох метрах від нього. - Це Ніколас, - тепер він вказував на хлопця з трійки навпроти нас, у нього було русяве волосся, з-під його майки визирало тату - шматочок якогось слова, але я не могла зрозуміти якого саме.