Олівер
Кейтлін йшла коридором прокуратури так, наче це місце належало їй.
У цих стінах за замовчуванням її називали фурією на підборах - і я погоджуюся з цим твердженням.
Рівна осанка, високо піднята голова та впевнені кроки. Червона помада на її губах добре доповнювала білу футболку та зелений костюм.- Як ти? - запитую я, як тільки вона підходить ближче.
- Ще жива і за те дякую, - посміхається вона.
- Ходімо, на тебе вже чекають.
Вона лише кивнула та направилась за мною в найпильніше місце в цих стінах. Архів справ.
- Як тобі це вдалося? - запитує вона, коли ми заходимо всередину.
- Назви хоч одну річ, яка мені не вдалась.
- Рейчел, - просто говорить вона.
Усередині стоїть запах пилу та затхлого зачиненого приміщення.
- Це інше.
- Справді? Та ну, Олівере, ви навіть переспали, але вже чотири роки не можете нормально поговорити.
- Можливо, ти будеш вирішувати свої проблеми?
- Які ще проблеми? - невинно говорить вона, хлопаючи довгими віями. - У мене скоро весілля, прекрасний наречений, а от ти зі своєю потенційною нареченою навіть поговорити не можеш.
- А сьогодні зранку ми по-твоєму що робили?
- Олівере, розмовляти по роботі і про свої почуття - дещо різні речі. Досить бігати одне від одного, як малі діти.
Я збирався відповісти, але вона вже занурилась у пошук потрібної справи.
Я ж не шукав папери, просто стояв і дивився, як ця спокійна, на вигляд, дівчина судорожно шукала потрібну папку. Прядки її волосся падали на обличчя - і вона знову і знову закладала їх за вухо, не витримавши цього, вона зняла резинку з руки та зав’язала хвіст.
Кейтлін
Я швидко переглядала папери, шукаючи папку з потрібною справою.
Справою смерті мого батька.
Я шукала хоча б одну зачіпку того, що це саме Аманда винна в його смерті, що вона вбила його.Олівер стояв недалеко від мене і дивився на те, як я раз за разом витягала папки.
Усередині мене все завмирало кожного разу, коли я виймала папери.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Тихі серця
RandomВони зустрілись, щоб зруйнувати одне одного, але кожного разу лікували свої душі. Вони зустрічались так часто, що їхні душі запам'ятали одна одну. Їхні тихі серця кохали занадто гучно... Кохання - це не тільки букети квітів та неймовірні подарунки...