Квінсі наш час
Я знову відчуваю дотик холодної сталі кухонного ножа до своєї лівої ключиці.
Заплющую очі.
Знову стою посередині вітальні дивлячись як моя сестра труситься від страху в його руках.
Заплющую очі.
Знову відчуваю біль і неспроможність контролювати ситуацію, знову безсилля.
Я прокидаюсь в темній кімнаті, Джозефінна мирно спить в кількох метрах від мене на своєму ліжку. Я бачу як в спокійному темпі піднімаються і опускаються її груди в той час як мої піднімались та опускалися в скаженому темпі.
Здавалося наче серце зараз вискочить з грудей, моя футболка була мокра від поту і кілька волосин прилипли до чола.
Закинувши ковдру я встала з ліжка і вийшла з кімнати, швидко намагаючись не дивитися у вітальню виходжу на двір.Дивлюсь на годинник на руці 01:38
уже за північ, усе за розкладом.
Останнім часом мої кошмари стали частими гостями у цей період ночі.Мої кошмари від яких я намагалась втекти...
Втікати від самої себе так собі ідея. - прозвучали в моїй голові слова Олівера.
Я сіла на порозі вдихаючи свіже повітря Квітня. Повітря заполонив запах сусідських квітів і асфальту після недавнього дощу.
Раптом за рогу будинку з'являється Олівер: - Це тепер буде твоїм нічним ритуалом, виходити посередині ночі і сидіти на порозі для того щоб простудити все, що можна.
- Не твоя справа, - трохи різко говорю я. - а ти що тепер будеш приходити і ставати моєю занозою навіть вночі? Я то думала, що позбудусь тебе хочаби вночі.
- Нізащо, я не пропущу жодної нагоди над тобою познущатись Кейті.
- Ще раз так назвеш мене
- І що?
Я не відповідаю йому, а просто кидаю в нього камінець. Він легко ухиляється від нього та сідає поруч зі мною.
Олі жив по сусідству, був мені як старший брат та найкращий друг.
- Може
- Ні, я не хочу говорити, - перебиваю його я. - я просто хочу заспокоїтись та знову піти спати. Зробити вигляд наче нічого не було як це роблять мама та Фінна.
- Кейтлін, це не правильно.
- А що буде правильно Олівер? Все життя жити тим днем, мучитись у своїх спогадах кожної миті, дозволити йому повністю заволодіти мною... Можливо це буде правильним?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Тихі серця
عشوائيВони зустрілись, щоб зруйнувати одне одного, але кожного разу лікували свої душі. Вони зустрічались так часто, що їхні душі запам'ятали одна одну. Їхні тихі серця кохали занадто гучно... Кохання - це не тільки букети квітів та неймовірні подарунки...