Кейтлін
Я плакала в обіймах Майкла так довго, що втратила відчуття часу, плакала, поки не почала задихатись у власних риданнях. І увесь цей час Майкл був поруч, він міцно обіймав мене, його сорочка вже була мокра від моїх сліз. Він все сильніше стискав мене у своїх обіймах, коли я схлипувала.
Зрештою мої схлипи затихнули, я трохи заспокоїлась і він відніс мене на ліжко, вклав і... ліг поряд, ховаючи від усіх бід у своїх обіймах.
Прокинулась я через кілька годин, відчуваючи, як пекли очі від нещодавніх сліз, Майкл спав, досі обіймаючи мене. Я не хотіла залишати ліжко та його теплі обійми, але все це було фейком, брехнею, наші відносини ніколи не будуть справжніми.
Моє життя занадто тоне в брехні, і випадок з моїми батьками лише доводить старі думки, моя робота теж має свою небезпеку.
Обережно, стараючись не розбудити його, встаю з ліжка та виходжу з кімнати. Мені потрібно дізнатись правду, якою б вона не була.
Жінка, яку я називала матір’ю увесь цей час, досі була на кухні, вона складала посуд у посудомийну машину. Цікаво, хтось заходив до нас, щоб покликати на вечерю?
- Мамо, - кажу я, і в роті стає терпко, - ми можемо поговорити.
- Нарешті наша гультихвсітка хоче поговорити з власною матір’ю, - вона стояла до мене спиною, і я не могла побачити вираз її обличчя, за мить вона розвернулась. - І про що ти хочеш поговорити, про своє майбутнє весілля чи про те, що ти не послухала мене і стала адвокатом, можливо, про те, що ти так довго брехала мені?
- Брехала, - я облизала губи і похитала головою, ця жінка ще сміє говорити мені про брехню. – Ходімо в сад.
Спокійно без жодних істерик, з мене досить сліз. Я покажу їм, чого я варта.
Дивно, але вона мовчки пішла за мною.
- Отже, що саме ти хочеш мені розповісти?
- Щойно ти сказала, що я брехала тобі, - спокійно кажу я. Жодних емоцій, Кейтлін, емоції зараз – це погано.
- А хіба ні?
- Не перебивай мене. Ти звинувачуєш мене в брехні, але як щодо твоєї брехні? Як щодо того, що ти брехала мені з самого мого дитинства?
- Що? Що ти верзеш?
- Я все знаю. Я знаю, що насправді ти не моя мати, ти сестра мого батька. Моя рідна мати, Кіара Сноу, адвокат померла в автокатастрофі двадцять шість років тому разом з моїм батьком, - кожне слово віддавалось глухим болем у грудях. - Ти не хотіла, щоб я стала адвокатом, щоб я не зустрілась з Томсоном – другом моїх батьків та людиною, яка хотіла удочерити мене – і щоб я не дізналась правди.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Тихі серця
РізнеВони зустрілись, щоб зруйнувати одне одного, але кожного разу лікували свої душі. Вони зустрічались так часто, що їхні душі запам'ятали одна одну. Їхні тихі серця кохали занадто гучно... Кохання - це не тільки букети квітів та неймовірні подарунки...