Майкл
Я вийшов з машини, останнє, що я почув від Кейтлін, - це те, щоб я зламав собі ніжки. Посміхаючись, я йшов у напрямку нашого будинку.
Можливо, Кейтлін - стервозна як людина, але як адвокат сьогодні вона показала себе чудесно.
Її наполегливість та бажання захистити дівчину здивувало мене, її оцінювання ситуації та рішучість.
- Досить, Майкле! - кажу сам до себе, проводячи рукою по волоссю.
Приходжу додому і одразу натикаюсь на Фінну в саду.
- Доброго вечора, - вона обертається на мій голос. Зовсім інша, зовсім не схожа на Кейтлін, її посмішка сяяла. Здається, вона навіть додавала саду ще більше світла та краси.
- Майкле, що ти робиш тут так пізно?
- Я вирішив пройтись, - брешу я.
- Зрозуміло, я тут теж вирішила прогулятись, - говорить вона і починає йти в глиб саду. - Складеш мені компанію?
- З радістю, - кажу я, йдучи за нею.
- У вас прекрасний сад. Коли ми були дітьми, Кейтлін завжди мріяла про такий.
- Кейтлін?
- Так, Кейтлін, моя сестра. Невже ти забув її?
- Таку забудеш, - не подумавши, кажу я.На мої слова Фінна лише сміється.
- Так, Кейтлін... вона незабутня, яскрава, моя сестра буває жахливою, але вона моя сестра. У дитинстві вона мріяла про великий сад з квітами. Одного разу вона навіть посадила в горщику фіалки, але ма… - раптово Фінна замовкає, наче обпікається власними словами, - хоча це не важливо, це уже давно в минулому.
- Що сталося з тими фіалками?
- Вони зів'яли, - швидко говорить вона. - Тоді я вперше побачила, як вона так сильно плакала.
- Але це всього лиш фіалки.
- Насіння цих фіалок залишив тато, Кейтлін посадила їх, щоб хоча б трішки бути ближче до нього.Я не знаю, що відповісти на слова Фінни. Навіть не знаю, про що думати. Мені здавалося, що Фінна та Кейтлін не мають хороших стосунків, але зараз, коли Фінна з теплотою в голосі говорить про свою молодшу сестру, я справді не знаю, що думати.
- Фінно, ти не проти, якщо я залишу тебе в саду одну?
- Зовсім ні, - говорить вона.Я вже збираюсь йти геть, коли вона зупиняє мене.
- Знаєш, Майкле, після кожної зустрічі з нею, як на мене, тобі стає краще. До того ж я жодного разу не бачила твоєї посмішки, але поруч з нею вона наче сама з'являється на твоєму обличчі. Можливо, я помиляюсь.
Я нічого не відповідаю їй, йду геть до будинку, намагаючись не думати про її останні слова.
Людина, яку я так довго чекав, Фінна. Вона та, яка повинна бути причиною посмішок, саме вона та, хто подарував мені ще один шанс на життя, та, кому я повинен посвятити своє життя. Вона та, кого я повинен кохати.
До біса це все.
Намагаючись відвернути свою увагу від думок, підключаю навушники та вмикаю музику, знімаю футболку. Лягаю на підлогу, відчуваючи голими плечима ворсистий килим, він лоскочить спину, і я згадую, як це сірооке нещастя накинулось на мене, у результаті чого ми обоє опинились на підлозі.
Так, ніяких думок про цю навіжену!
Лягаю на підлогу та починаю качати прес. Фізичні вправи саме те, що потрібно.
* * *
Виходжу з ванної кімнати, витираючи волосся на ходу. Піднімаю голову та бачу в кімнаті Кейтлін.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Тихі серця
De TodoВони зустрілись, щоб зруйнувати одне одного, але кожного разу лікували свої душі. Вони зустрічались так часто, що їхні душі запам'ятали одна одну. Їхні тихі серця кохали занадто гучно... Кохання - це не тільки букети квітів та неймовірні подарунки...