Майкл
– Майкле, що з тобою в біса відбувається? – серйозний голос Крістіана пройшов ехом по пустому кабінеті.
– Ти про що?
– Майкле, ти вже кілька днів сам не свій, зранку до вечора працюєш тут, а потім ганяєш на байку, готуючись до змагань. Ти так загнешся, брате.
– Припини непокоїтись, Крістіане, а то схожий на свою бабцю.
– Та хоч на діда, – Крістіан плюхнувся на диван та сердито видихнув. – Ти сердишся на неї?
– Що?
– Ти сердишся на Кейтлін?
– Що? Ні, – якого біса він думає, що я серджусь на неї. – Чому ти зробив такі висновки?
– Ти уникаєш її, але допомагаєш їй. Ти сердишся на неї, але вона подобається тобі.
– Я серджусь не на неї, – скуйовджую своє волосся та продовжую, – а на себе. На себе через те, що не впізнав її з самого початку, через те, що сказав їй, що вона жахлива людина і що я закохався в її сестру.
– Що ти сказав? Ти зовсім ідіот, Майкле.
– Пам'ятаєш історію про те, як я ледь не потонув?
– Так.
– Дівчинка, яка витягла мене тоді, – Кейтлін.
– Ти казав, що вона самозакохана стерва з жахливим характером, все, що її цікавить, – це гроші і вона ніколи не зробить нічого хорошого для інших.
– Крістіане, можливо, ти не будеш сипати сіль на рану.
– Тобі варто вибачитись перед нею і сказати, що ти пам'ятаєш її і не лише пам'ятаєш, але й до того ж закохався в неї.
– А якщо вона скаже, що це не так? І в мене просто залежність від минулого, і я зізнаюсь у коханні кожній, хто, на мою думку, схожий на ту дівчинку.
– Тут вона буде цілком права, – на його обличчі з'явилась хитра посмішка, – тому тобі варто переконати її в тому, що ти закохався саме в Кейтлін Сноу, а не в дівчинку з берега.
* * *
Після обіду о третій дня в мене була запланована зустріч з партнерами батька, ми повинні були підписати договір та обговорити деталі.– Я думаю варто все– таки забез... – я зупинився на півслові, побачивши Кейтлін у кафе. Вона виглядала засмучено, навіть звідси, з такої великої відстані я бачив червоні набряклі від сліз очі та щоки. – Пробачте.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Тихі серця
AlteleВони зустрілись, щоб зруйнувати одне одного, але кожного разу лікували свої душі. Вони зустрічались так часто, що їхні душі запам'ятали одна одну. Їхні тихі серця кохали занадто гучно... Кохання - це не тільки букети квітів та неймовірні подарунки...