Тихі серця

26 розділ

Майкл

–  Майкле, що з тобою в біса відбувається? –  серйозний голос Крістіана пройшов ехом по пустому кабінеті.

–  Ти про що?

–  Майкле, ти вже кілька днів сам не свій, зранку до вечора працюєш тут, а потім ганяєш на байку, готуючись до змагань. Ти так загнешся, брате.

–  Припини непокоїтись, Крістіане, а то схожий на свою бабцю.

–  Та хоч на діда, –  Крістіан плюхнувся на диван та сердито видихнув. –  Ти сердишся на неї?

–  Що?

–  Ти сердишся на Кейтлін?

–  Що? Ні, –  якого біса він думає, що я серджусь на неї. –  Чому ти зробив такі висновки?

–  Ти уникаєш її, але допомагаєш їй. Ти сердишся на неї, але вона подобається тобі.

–  Я серджусь не на неї, –  скуйовджую своє волосся та продовжую, –  а на себе. На себе через те, що не впізнав її з самого початку, через те, що сказав їй, що вона жахлива людина і що я закохався в її сестру.

–  Що ти сказав? Ти зовсім ідіот, Майкле.

–  Пам'ятаєш історію про те, як я ледь не потонув?

–  Так.

–  Дівчинка, яка витягла мене тоді, –  Кейтлін.

–  Ти казав, що вона самозакохана стерва з жахливим характером, все, що її цікавить, –  це гроші і вона ніколи не зробить нічого хорошого для інших.

–  Крістіане, можливо, ти не будеш сипати сіль на рану.

–  Тобі варто вибачитись перед нею і сказати, що ти пам'ятаєш її і не лише пам'ятаєш, але й до того ж закохався в неї.

–  А якщо вона скаже, що це не так? І в мене просто залежність від минулого, і я зізнаюсь у коханні кожній, хто, на мою думку, схожий на ту дівчинку.

–  Тут вона буде цілком права, –  на його обличчі з'явилась хитра посмішка, –  тому тобі варто переконати її в тому, що ти закохався саме в Кейтлін Сноу, а не в дівчинку з берега.

* * *
Після обіду о третій дня в мене була запланована зустріч з партнерами батька, ми повинні були підписати договір та обговорити деталі.

–  Я думаю варто все– таки забез... –  я зупинився на півслові, побачивши Кейтлін у кафе. Вона виглядала засмучено, навіть звідси, з такої великої відстані я бачив червоні набряклі від сліз очі та щоки. –  Пробачте.