Тихі серця

29 розділ

Майкл

Не дослухавши, що скаже Кейтлін, я поклав слухавку та вибіг із кабінету.

– Містере Гріфіне, у нас зараз зустріч, – буквально кричить мені в спину моя секретарка.

– Перенеси, у мене важливіші справи.

З офісу я вийшов досить швидко і, не чекаючи, поки мені підженуть машину, одразу поспішив на парковку.

Перевищуючи швидкість, я за п’ятнадцять хвилин був у лікарні. Що, чорт забирай, з нею сталося?

Я не повинен був залишати її саму.

Як я міг залишити її і піти?

Я зустрів її посеред коридору лікарні, вона стояла з пластиковим стаканом у руці, здивована, втомлена, але достобіса прекрасна, а що найголовніше – ціла.

Все гаразд. З моєю нареченою все гаразд!

Швидкими кроками я подолав відстань між нами і заключив її в свої обійми, вдихаючи її аромат. Як хтось хоч колись міг робити боляче настільки крихкому та ніжному створінню, як вона? Як настільки ніжна дівчина створила з себе сильного воїна, які обладунки вона натягнула на себе, щоб вберегтися від світу?

– У тебе все гаразд, – видихаю я в її волосся.

– Так, – спантеличено промовляє вона, – але, якщо ти не відпустиш мене, то я задихнусь.

– Пробач.

– Я збиралась сказати тобі, що в мене все добре і я в лікарні через іншу причину, але ти кинув слухавку. Я вирішила, що у тебе з’явилась якась інша справа, важливіша, ніж розмова зі мною, занадто швидко пробубніла вона, і мені захотілось знову обійняти її.

– Немає нічого важливішого за тебе, сірооке нещастя. 

Її і без того великі сірі очі округлились ще більше, вона відкрила рота, щоб щось сказати, але одразу закрила його.

Ця дівчина зводить мене з розуму.

– Не смій потрапляти в неприємності без мене.

– Добре, – тихо промовляє вона.

– Якщо причина не в тобі, тоді чому ти тут?

– Через неї, – Кейтлін киває на привідкриті двері палати, де на ліжку сидить дівчинка.

– Хто вона?

– Моя клієнтка, її батько робив її знімки для сайту для дорослих, також знімав відео з її матір’ю та вчиняв над дівчинкою фізичне і моральне насилля.