Я знову і знову заходила в лікарняні палати, запитуючи про те, чи не бачили вони Джену, показуючи їм фото дівчини, але все марно: ніхто з пацієнтів та персоналу її не бачив.
Майкл робив те саме, ми бігали по лікарні, шукаючи дівчину, але результату не було. Ми зустрілись біля входу до реанімації, Майкл стурбовано оглянув мене з ніг до голови.
- Я в порядку, нікого не знайшла і ніхто мене не вбив, - кажу я, намагаючись посміхнутись.
- Чув, що поліція уже тут.
- Я теж чула, отже, скоро і вони підключаться до пошуків Джени.
- Як ти думаєш, що з нею сталося?
- Сподіваюсь, що нічого, що могло б сильно зашкодити їй, - кажу я, справді сподіваючись на це.
Хоча троє людей унизу посперечались би зі мною, хоча уже не посперечаються: вони мертві.
- Твоїм песимізмом можна когось вбити, - кажу сама собі.
- Ти щось говорила?
- Ні, нічого.
З реанімації вийшла одна з медсестер, вона зняла маску та підійшла до нас.
- Хто ви, і що ви робите під дверима реанімації?
- Ми шукаємо ось цю дівчину, - кажу я, показуючи їй фото Джени. - Можливо, ви бачили її?
- Її, - медсестра взяла телефон з моїх рук, роздивляючись фото, - так, бачила, але внизу.
- Ви не знаєте куди вона пішла?
- У старий блок, там зараз проводяться ремонтні роботи, і туди нікого не пускають, я ще здивувалась, чому вона туди йде.
- Чому ви не зупинили її? - запитав Майкл.
- У нас сталося чп у реанімації, троє людей були на межі життя та смерті, більшість лікарів та медсестер були тут.
А й справді, бігаючи по лікарні, я зустріла лише одного чи двох лікарів, вони всі були тут.
Внизу поруч з процедурною не було ні душі, крім медсестри за стійкою, але вона могла не почути крики, адже знаходилась на доволі великій відстані.
- Дякую, - кажу я та забираю телефон. - Нам терміново потрібно туди.
Спустившись вниз, одразу натрапляю на поліцію та Рейчел, вона стояла та роздавала накази іншим.
Худе дівчисько з неслухняним пухнастим волоссям каштанового кольору, на ній була біла сорочка з підкачаними рукавами, сірі брюки, поверх сорочки - такого ж кольору жакет.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Тихі серця
RandomВони зустрілись, щоб зруйнувати одне одного, але кожного разу лікували свої душі. Вони зустрічались так часто, що їхні душі запам'ятали одна одну. Їхні тихі серця кохали занадто гучно... Кохання - це не тільки букети квітів та неймовірні подарунки...
