Майкл
Кілька годин тому Джозефінна вже зняла крапельницю, і зараз все буквально залежало від самої Кейтлін.
Я сидів біля неї, боячись навіть рухатись, вона виглядала такою крихкою та невинною зараз.
Я тримав її руку у своїй і намагався зрозуміти, чому ця дівчина викликає стільки суперечливих відчуттів.
У кімнату зайшла Альберта, поставила поруч зі мною піднос з вечерею.
- Майкле, ви не спустились на вечерю, - спокійно промовляє вона.
- Як я можу спокійно спуститися на вечерю, коли вона в такому стані?
- Але вам все одно варто поїсти.
- Просто залиште це там, - кажу я, киваючи на стіл, за яким ще нещодавно працювала Кейтлін.
Альберта кивнула, поставила піднос та вже збиралась йти:
- Коли ви були дитиною, ви запитали мене, що таке кохання, ось це і є кохання, Майкле.
- Що? - вимовив я, але вона вже пішла, зачинивши за собою двері.
Кохання.
- Кохання, - промовив я, наче це слово має смак і я його куштую, переводжу погляд на сплячу блондинку і хитаю головою.
Ні, мої почуття до неї ніколи не будуть коханням.
Я пообіцяв любити лише Джозефінну.
- Будь ласка, не треба, - ледь чутно промовляє дівчина крізь сон, міцніше стискаючи мою руку, - благаю, відчиніть.
Підсідаю ближче до неї, забираючи прядки волосся з обличчя, гладжу великим пальцем її долоню.
- Це лише сон, - промовляю я, та Кейтлін все ще повністю у своєму кошмарі. Вона плакала, я бачив, як крізь її заплющені повіки по щоці стікали сльози. - Чуєш, це лише сон, - кажу я, нахиляючись над її вухом, витираючи сльози з щік. - Я поруч, це лише дурний сон, ти в безпеці.
Кілька митей, і її дихання стало більш спокійним, вона повернула голову в іншу сторону, і я...
Я завмер, дивлячись на
- Це неможливо, - прошепотів я.
Трохи вставши, забираю її волосся, щоб краще розгледіти, і це справді так.
За вухом Кейтлін був точно такий же шрам, він був ледь помітний, коли його закривало волосся, але зараз, забравши волосся, я бачив точні риси. Це був шрам у вигляді крила.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Тихі серця
RandomВони зустрілись, щоб зруйнувати одне одного, але кожного разу лікували свої душі. Вони зустрічались так часто, що їхні душі запам'ятали одна одну. Їхні тихі серця кохали занадто гучно... Кохання - це не тільки букети квітів та неймовірні подарунки...