Майкл
Я тримав білявку за руку, інша моя рука, як ні в чому не бувало, вмостилася на її талії. Ця дія була настільки природня, наче я робив це кожного дня.
- Що ти робиш? - розгублено говорить вона, скорчивши незадоволену гримасу.
Вона була нижча за мене, її лоб сягав мого підборіддя, раптово мені захотілося назвати її бурундучком та відправити назад у будинок.
- Що ти робиш? - вона знову повторила своє запитання.
- Якщо ти скажеш хоч слово, - починаю я, але вона перебиває мене.
- То що? Що ти мені зробиш? - мені хочеться до болю стиснути її зап'ястя, але я не хочу робити їй боляче, поки що не хочу.
- Не випробовуй мого терпіння! - серджусь я, у її блакитно-сірих очах я бачу своє відображення, а ще вогонь, запал, який вона отримала, почувши ці слова.
- Це ти зараз випробовуєш мої нервові клітини!
Я чую нотку злості в її голосі, вона стає навшпиньки, її обличчя опиняється на рівні з моїм. Моя рука, яка була на її талії, напружилась, я боявся, що вона впаде. У тьмяному світлі саду о такій порі її ластовиння було непомітним, прищик на лобі, який я бачив два дні тому, уже майже зник. У її очах відбивалось світло ліхтарів, над верхньою губою блищав піт. Я б міг сказати, що вона красива, але її жахливий характер псував усю цю красу.
- Чого ти хочеш? Чого ти хочеш за своє мовчання?
Вона застигла в моїх руках, очі білявки блукали по моєму обличчю, а потім зупинились, дивлячись прямо в мої. Я затамував подих, ніхто ніколи не дивився в мої очі так пильно і так довго.
Кейтлін
Мій погляд блукав по обличчю, я намагалась думати, намагалась зрозуміти, що робити?
Нарешті я поглянула в його очі такі бездонні, наче океан, у якому можна втонути. У ці очі можна було дивитися вічно так само, як на вогонь та воду, саме таке вони склали на неї враження ще тоді в першу зустріч. Його очі були бездонним океаном загадок.
- Одружись на мені, - випалюю я.
- Що? - від раптовості моїх слів він відпускає мене та робить крок назад, наче його кип'ятком обшпарили.
- За своє мовчання я хочу стати твоєю дружиною, - спокійним тоном кажу я.
- Це неможливо, цього ніколи не буде, - грубо говорить він і йде назад у будинок.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Тихі серця
AcakВони зустрілись, щоб зруйнувати одне одного, але кожного разу лікували свої душі. Вони зустрічались так часто, що їхні душі запам'ятали одна одну. Їхні тихі серця кохали занадто гучно... Кохання - це не тільки букети квітів та неймовірні подарунки...