Сфотографуй наше щастя

Кінець

Перед Адріанною вони обоє сиділи ніби діти, які зробили щось жахливе, хоча і добрим те що зараз відбувається назвати важко.

- Ну скажіть, хіба не було кращого місця щоб цілуватися? - хмурилася дівчина. 

- Ну ми того, випили, от і забули про обережність. - виправдовувався за них обох Ян. 

- Ну ви вже ж не малі діти, що вам алкоголю в руки давати не можна. Хоча схоже на те, що не можна. - Адріанна сіла на стілець і тяжко зітхнула. - Ви зустрічаєтесь?

Різко запанувала тиша. Це запитання заскочило їх обох зненацька. 

- Ні - перша відповіла Іванка. 

- Всенсі ні? - крикнула дівчина. - Яне твою на ліво!

- Ну я... - Не встиг договорити хлопець. Як його перебила Адріанна.

- Ну ти, я з тебе не можу. - Сердито сказала Адріанна. - Давайте щоб на наступний раз коли я вас побачу разом, ви вже будете зустрічатись і це не обговорюється! 

І Ян і Іванка сиділи в шоці. Та не встигли вони нічого сказати, як Адріанна вигнала їх з кабінету і вони  обоє мовчки залишилися стояти біля дверей. Там вони побачили Макса. 

- Ну як, бачу живі але в шоці. Що вам Адріанна сказала? - запитав у них хлопець. 

- Та там Адріанна трохи зла. - сказав Ян.

- Ну це очевидно. Дайте вгадаю вона вам ультиматом сказала щоб ви почали зустрічатись?

- Ага, ну я те пішов, буду десь через годину. - сказав Ян і ледь не побіг в сторону виходу. 

- Ну тоді я теж піду. - сказала дівчина і пішла в напрямку до свого робочого місця.

Роботи не було а сидіти просто так не хотілося. Був варіант подзвонити Соні. Та цей варіант не дуже подобався зараз Іванці, хоча все рівно потрібно рано чи пізно пояснити все подрузі. Залишалося лише сидіти в Тік Тоці. Десь через годину, як сніг на голову дівчині з'явився Ян, з букетом білих троянд і пропозицією стати його дівчино. Ось це було попри все неочікувано. Іванка стоялая не знаючи що й сказати. Та все ж таки згодом прозвучало невпенене так. Єдине вона знала точно, все таки вона справді закохалася. Те саме відчував і Ян, він зрозумів, що по вуха закоханий в неї.

Найбільше раділа Адріанна, як виявилося вона виграла спір про те, що вони почнуть зустрічатись. А разом з тим і чотириста доларів. Вона на радощах, і через гроші через те, що вони нарешті почали зустрічатись, відпустила всіх додому. Ян підвіз тепер уже свою дівчину додому, а разом і з тим, він мав віддати дублікат ключів від квартири Макса, новим господарям, бо той переїхав і так, як хлопцю тепер уже було по дорозі, попросив завести їм ті ключі. Після цього Іванка запропонувала зайти до неї на чай, а хлопець і не відмовився. у вітальні був безлад, дівчина пару днів тому домалювала картину але так і не прибрала все. 

- Я й забув, що ти малюєш. - сказав хлопець. - Неперевершено. Покажеш якісь і інші свої картини? 

- Звичайно. - посміхнулася Іванка. 

Того дня Ян так і залишився на ніч у своєї дівчини. Проте вранці на них чекала не робота а знайомство з батьками Іванки. Звичайно все відбувалося по скайпу. Тепер уже дівчина тішилася, що матір влаштовує допити не тільки їй а й Яну. Поговорили вони десь годину, далі за планом у них стояла поїздка до батьків хлопця. Звичайно з цим можна було б зачекати якби не новини. Інтернет досі гудів від цієї новини. Зрештою їм написала Адріанна, щоб вони обоє повиставляли спільні фото собі на сторінки. І після цього всі почали обговорювати її. Та дівчину більше хвилювало інше. Знайовство з батьками хлопця, це йому не по скайпу, а в живу. Якби і він зараз знайомився з її батьками непо скайпу, то її батько точно перш за все потягнув би його в гараж.

Та на щастя все пройшло більш чим добре. Після цього Ян поїхав в офіс а Іванка на зустріч з Сонею. Подруга вже як виявилося охолола і тому була дуже рада за них. Довго вони про це це розмовляли. І за порожніми балачками Іванка і Софія просиділи в кафе білше чим годину. Сиділи б і ще якби подругу терміно не виклика на роботу, а Ян не приїхав би забирати Іванку. 

"Пройшло три роки" 

Все було чудово. Від Андрія і Агати ні слуху ні духу. Адріанна почала зустрічатись з Максом, а Тоня знайшла собі дівчину. Антонія виявилася лесбі і про це вони дізналися не так вже і давно. Ян з Іванкою пару разів їздили в Україну до її батьків і як передбачалося. Ян зразу опинявся не в квартирі, а в гаражі, там батька ніби магічним чином кожен раз чекали його друзі. Іванка переїхала жити до Яна. У Соні рік тому було весілля. Іванка була дружкою і зловила букета. Ну як зловила, Соня просто віддала його їй в руки, а коли дівчина розвернулася то побачилла за собою Яна на одному коліні з обручкою і букетом в руках. Звичайно вона сказала так. І скоро у них так само буде весілля, І якщо коротко, тепер вони по справжньому щасливі. А ще дівчина стала доволі відомою художницею як в Польщі так і Україні. Все таки пару років тому вона прийняла правильне рішення. Вона переїхала до Варшави і тепер ні про що не шкодує. 

 // От і казочці кінець а хто слухав молодець. Ну якщо точніше то читав.