Сфотографуй наше щастя

3

/Іванка/
Дівчина вже більш обережно спустилася сходами і побачила свою подругу яка тільки-но зайшла в під'їзд.
–Соню!!–Скрикнула від радості Іванка.
Вони підбігли один до одного і обійнялися.
–Іванко, я вже не могла дочекатися коли тебе побачу, я так скучила! – радісно промовила Софія.
–Я теж дуже за тобою скучила але ходімо бо якщо ті хлопці зараз будуть іти назад то я помру з сорому. – після "але" дівчина почала дуже швидко говорити і Соні потрібен був час щоб зрозуміти, що сказала її подруга.
–Дорогенька, які хлопці, що сталося? – з нерозумінням почала говорити дівчина щоб її подруга не продовжила далі свій монолог.
Іванка на секунду замовкла і тоді продовжила.
–Я ж тобі не розповіла, ходімо все дізнаєшся по дорозі в кафе.

~в кафе~
–Ну ти хоч не поцілувалася з підлогою. – з усмішкою сказала Соня.
–Та ти не розумієш, я вже після того як пішла від них допетрала, що сталося. Якщо вони мої сусіди? Господи, одні тепер оминатимуть мене десятою дорогою, а перед цими я осоромилася.– не відступала від свого Іванка.
–Дорогенька, не факт, що то твої сусіди. – Софія так само не бажала здаватися.
– А якщо.... – Та Іванка не встигла договорити як її перебила Соня.
–Давай без "а якщо", давай краще розкажи, що там твій навіжений.
–Не знаю, батьки поки що нічого підозрілого не помітили. – Дівчина добре розуміла про кого йдеться. Це був її колишній Андрій. Зразу після того як Іванка сказала, що вони більше не зустрічаються хлопець почав погрожувати їй.
–Щось мене це лякає.
–Та мене чесно кажучи теж. – вона повернула голову в бік і зразу повернулася до Софії.
–Соню, катастрофа! Він тут. – з панікою в голосі почала говорити Іванка.
–Андрій?
–Так! Соню що робити? – було надто добре видно, що дівчина почала сильно панікувати.
–Іванко, ми вже розрахувалися тому ідемо звідси по тихому.
Дівчата піднялися з-за столика і пішли в бік виходу.
–Сонь, він дивиться на мене!
–Заспокойся, зараз ми їдемо до тебе і спокійно все обговоримо.

~вдома~
–Нарешті! – Іванка сказала це тільки тоді, коли нарешті, руками які треслися від страху, змогла закрити двері в квартиру на ключ.
–Мені не подобається те, що він пішов за нами. – зосереджено почала розмову Соня.
–А мені ніби подобається!
–Іванко, заспокойся! Ми вже вдома, тим паче змогли від нього втекти!
Дівчина тихо сповзла в доль стіни і зарилася руками в своє волосся.
–Соню, що робити? – нервово викрикнула вона.
–Для початку випити заспокійливе, а потім будемо думати.
Софія допомогла підвестися Іванці і вони пішли на кухню.
Там дівчина дістала з своєї сумки якесь заспокійливе і бала випити його Іванці. Далі зробила їй і собі каву і вони нарешті знову продовжили розмову.
–Сонце, може мені знову повернутися в Україну?
–Він поїде за тобою. – спокійно промовила Соня і відпила своєї ще надто гарячої кави. Схоже в її голові склався якийсь пазл.
–Ти думаєш він мене переслідує?
–Так.
–Тоді, що робити?
–Чесно? –Соня хвильку помовчала щоб відбити кави і продовжила далі – Не знаю.
Запанувала гнітюча тиша.
–Напевне нам все таки залишається надіятися на краще.
–Ага, на краще. – всміхнулася Іванка.
–Ну подруго, давай зараз я допоможу скласти твої речі.
–Давай.

/22:00/

Проминуло вже більше чим дві години відтоді як дівчата почали розкладати речі.
–Здається, твоя мати все ще надіється, що ти знайдеш собі тут багато поляка.  – всміхнулася Іванка.
– Ой та твоя теж цього хоче!  – засміялася в відповідь Соня
–Слухай, можна я залишуся в тебе? Надто втомилася щоб зараз іти додому. – насправді, Соня була готова пробігти ще хоч марафон але знала що подрузі буде не спокійно якщо вона залишиться сама в новому місці.
–Звичайно, в тебе завтра вихідний чи ні?
–Так, вихідний, а що? Вже придумала мені роботу? – Софія знову засміялася.
–Звичайно! Як же без роботи? – подруги поглянули один одному в очі і знову почали посміхатися. .
–Почекай, я перевірю пошту. Можливо комусь потрібні будуть мої послуги фотографа.
–Ага. – Далі Соня пробурмотіла щось незрозуміле втупившись в телефон.
–Все таки мрія твоєї матері про зятя-поляка збудеться?
–Іди ти в баню! – викрикнула Соня і кинула в Іванку подушку.
–Я піду, тільки не в баню а перевіряти свою пошту.
–Заради бога, іди вже!
Через пару хвилин Іванка вже бігла щаслива до своєї подруги.
–Мені запропонували вакансію фотографа!
– Ну це зрозуміло. А хто?
–Та там менеджер якоїсь відомої людини, чи щось таке.
–О, це треба відсвяткувати, ідемо пити чай!
–Ідемо, сонце ти моє.