Талановита фотографка і художниця Іванна Полоницька переїжджає з України в Польщу через зраду хлопця. Там вона розуміє, що її колишній хлопець Андрій переслідує її, і одного вечора коли вона пізно поверталася додому він зустрів Іванку і хотів силомі...
Іванка прокинулася за п'ять хвилин до будильника і думала, що проспала. Швидко зірвавшись з місця дівчина побачила, що не запізнюється але вставати все рівно потрібно. Потрібно було поспішати, дівчина швидко сходила в душ, одягнулася і поснідала. Вона одягнула ось це:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Поглянувши на годинник, Іванка взяла свою сумочку і пішла взуватися. Поки ще було трохи часу вона вирішила зателефонувати батькам.
(Початок розмови по телефону)
–Привіт доню, як ти там? – швидко запитала мама яка не дала вставити і слова батьку який вже був хотів привітатися. –Та все ніби добре. Знаєте в мене тут така пригода сталася. Вмить жінка аж зблідла. –Доню, що сталося? Це щось серйозне? Тобі потрібна допомога? – почала швидко говорити жінка, вона б продовжила і далі якби чоловік не сказав, що вони так і не дізнається, що сталося якщо вона так і буде закидати Іванку питаннями. –Якщо коротко то я зустріла Андрія. –Я ж то думаю куди він дівся. – тихо промовив батько. – Він виявляється у нас поляк. Я з босом зараз буду їхати в відділок. –Ох, що він хотів зробити? – сказала це все ще бліда жінка. –Я й сама до толку не розумію, сильно злякалася. Гаразд давайте я побігла, дуже люблю вас. – І ми тебе любимо, бувай. – після цього чоловік швидко вимкнув дзвінок щоб його дружина не продовжила розпитувати дівчину що в до чого.
(Кінець телефонної розмови)
Дівчина швидко про те обережно спустилася сходами і помітила авто з якого якраз виходив її бос. – Добрий ранок. – промовив і посміхнувся Ян який помітив дівчину яка швидко підбігла до нього. –Добрий. Ну що їдемо? –Так, сіда. – Після цих слів хлопець взяв і відкрив двері в машину. –Ви прямо джентльмен. –Звичайно. То що, підемо кудись після роботи? Іванка зовсім забула про це подумати. Довго мовчати не хотілося тому дівчина вирішила погодитися. –Гаразд. Після цих слів запала доволі незручна тиша. –Давай сходимо в парк? – вирішив перервати цю тилу хлопець. – Звичайно, я взагалі мало що тут знаю. Тому думаю це буде навіть корисно. – Ось ми і приїхали. Ходімо. Дівчина лиш кивнула головою і вийшов з машини. Людей на вулиці було чимало. Були і біженці з України і туристи з інших країн. Схоже було на те, що поляків тут в два рази менше чим іноземців. Це було зрозуміло по тому, що багато де лунала українська мова а не далеко співала дівчина з синьо-жовтим прапором на плечах. І ось перед самими дверима будівлі поліцейського відділку Іванці стало страшно. А до якщо зроблять винною її?
