Сфотографуй наше щастя

18

Ось дівчина уже зібрана, шукає свого браслета. Сьогодні вона вперше за довгий час вдягла сукню. Красива сукня, темно червоного відтінку, яка довжиною трохи вище колін. На диво був дрес-код: чорний, червоний і білий. Незважаючи, що це лише вечірка на честь туру. Та цей тур був дуже успішним.
З хвилини на хвилину їй мав подзвонити Ян, все таки Іванка вирішила почекати на вулиці. Макс уже напевне поїхав по Адріанну, а Тоня прийде пішки. Вона любить прогулюватися.
Як тільки Іванка опинилася на вулиці телефон загудів, то був Ян. Вона вже побачила його машину, помахавши йому дівчина відхилила виклик і швидко попрямувала до авто.
Хлопець вийшов і відкрив їй дверцята на переднє сидіння.
–Ти сьогодні як завжди красуня. – посміхнувся він.
–Дякую. – посміхнулася у відповідь йому дівчина сідаючи у машину.
Їхали вони хвилин двадцять, за цей час здавалося вони поговорили про все на світі. Дівчина зловила себе на думці, що їй справді подобається проводити з ним час.
Тим часом і Ян ловив себе на схожій думці.
Їм було не просто добре разом, їм було фантастично. Та невдовзі це обірвалося бо вони приїхали. Ян швидко вийшов з машини і подав їй руку.
– Ти прямо джентльмен. – всміхнулася дівчина.
– А ти сумнівалася? – посміхнувся він у відповідь.
Вони пішли в середину будинку. Там вже назбиралося доволі багато народу. Багато хто привів друзів, та і квитки були майже всі розкуплені. Грала якась музика. Поки що дівчині цілком подобалася атмосфера.
Година пройшла дуже навіть прекрасно. Ян знайомив Іванку з різними своїми знайомими або друзями. Враз хлопець сказав їй зачекати там де вона стояла і швидко кудись пішов. Заграла спокійна музика і за мить перед дівчиною з'явився Ян.
– Потанцюємо?
– Звичайно. – посміхнулася дівчина.
Дехто вже почав танцювати і вони приєдналися до решти. Хлопець взяв дівчину за талію і повів в танець. Деколи вони дивилися один одному в очі і посміхалися. Іванка точно хотіла б щоб цей танець тривав якомога довше. Та зрештою увімкнули іншу музику. Але Ян точно не збирався відпускати Іванку так просто, він взяв її за руку і вони пішли на задній двір. Хоч і в їхній крові було вже досить багато алкоголю. Пересуватися вони могли нормально. На вулиці було досить холодно і на диво, тут вони опинилася самі. Ян повернувся і поглянув Іванці в очі. Ще одна мить і його руки опинилися на талії дівчини а сам хлопець поцілував її. І о боже, цей поцілунок був найкращим для них обох. Це було неперевершено. В один момент, холод ніби зник та й інші відчуття теж.
Вечірку вони покинули перші. Іванка вперше побувала в квартирі Яна. А на ранок стоячи в його футболці, з волоссям зібраним в сякий такий хвіст і тримаючи телефон в руках дівчина вилаялась.
–Що таке? – запитав Ян визираючи з кухні.
–Це триндець, де твій телефон? – нервово запитала Іванка.
–Не знаю, напевне десь в коридорі. – хлопець швидко пішов шукати свій телефон, а знайшовши і поглянувши новини так само вилаявся.
–Адріанна нас закопає. – сказали вони в один голос.
Після вчорашнього поцілунку на задньому дворі, кожна друга новина про них. А ще й на додачу в кожного з них було ледь не по десять пропущених і від Тоні, і від Макса, і від Адріанни. На фото з їхнім поцілунком лице дівчини було майже не видно та фанати все рівно зробили вже мільйон версій хто це, і найбільше версій було про те що це Іванка, що ж вони були праві.
–Хоч би про це зараз не дізналася мама. – сказала Іванка.
–Не переживай, може ти зможеш їй пояснити, що це неправда. – сказав Ян, хоча вони обоє знали що правду вона рано чи пізно дізнається.
Дівчина сіла на стілець і поглянула ще раз в екран мобільного. Їй прийшло повідомлення від матері, та прислала їй посилання з підписом "це правда??". Таке саме повідомлення дівчина отримала і від подруги.
–Ну все, вона знає і мені в два рази кінець.
–Та от знаєш, мені мої теж написали.
–Так, я додому, по дорозі поговорю з мамою, зустрінемося в офісі.
Дівчина одягнула свою сукню а на верх його чорну зіпку. Дорогою вона подзвонила до матері.
–Алло, мамо...
–Ага, алло, чому ж говориш так тихо? І взагалі чого я тягну, то це правда?
–Мамо – почала дівчина але жінка її перебила.
–Я так і знала, ну що ж, удачі бо думаю проблем буде багато.
–Ого, ти така спокійна.
–Валеріанка робить чудеса. Ну все бувай напишеш потім.
–Бувай.
Після дзвінка до матері, Іванка нарешті видихнула, якщо вона не зла то все не так катастрофічно. Та далі їй потрібно було пояснити все Соні.
Їй вона вирішила написати повідомлення.
"Соню ти мене тільки не бий але це правда. Давай ми потім поговоримо бо зараз я трохи зайнята" та прочитала повідомлення і відреагувала смайликом. Залишилося отримати на горіхи від Адріанни.
Швидко переодягнувшись Іванка як вітер помчала в офіс. Ян уже був там і перед ним стояв Макс який широко посміхнувся коли побачив дівчину.
–Ну що, голубки ви наші, ідіть, Адріанна з самого ранку тут.