Сфотографуй наше щастя

12

Іванка була пунктуалбною і навіть дуже. Тому через не хочу встала о сьомій годині ранку і почала збиратися. О десятій вона вже мала бути на студії звідки їх заберуть і знаючи себе дівчина швидко почала збиратися. За пів години до десятої вона вже була в студії, ранок на диво сьогодні був доволі прохолодним і прогноз погоди передавав дощ. Опинившись в холі студії дівчина привіталася з усіма і швидко почала передивлятися чи вся апаратура на місці. Зрозумівши, що переживати не варто вона нарешті дала дозвіл щоб це все перенесли в їхній автобус і видихнула. Вона присіла на диванчик і не встигла перевести погляд як перед нею з'явився Ян.
–Я тобі каву взяв, правда не знаю яку ти любиш але тримай. – сказав хлопець простягаючи паперовий стаканчик з кавою.
–О, дякую. – Іванка взяла каву і знову поглянула на хлопця. – Може присядеш? – запитала дівчина.
Ян присів біля неї на диванчик і мимоволі у них зав'язалася розмова яку перервав один з охоронців, сказавши, що вже пора виїжджати.
Зайшовши в автобус дівчина очами знайшла Адріанну і пішла до неї.
–Можна біля тебе сісти?
–Звичайно, сідай. – сказала Адріанна. – Але ти біля вікна. –Додала вона.
Як тільки Іванка змогла зручно всістися зразу почула не дуже зручне питання.
–Ну що, смачна кава? – з посмішкою запитала її співрозмовниця.
Спочатку дівчина навіть не зрозуміла про яку каву говорить Адріанна.
–Я спочатку не зрозуміла про яку каву ти говориш. – усміхнулася у відповідь дівчина. – Так доволі смачна.
Решта розмови була ні про що. Вони весь час перестрибували з теми на тему. Та згодом Іванка і Адріанна нарешті затихли і перша навіть почала дрімати. Та коли вона відкрила очі то помітила, що спала на чиємусь плечі. Піднявши голову вона помітила поряд Яна який здавалося теж щойно дрімав.
–Адріанна попросила помінятися місцями. – відповів хлопець на німе запитання дівчини.

/Ян/

Нарешті вся ця метушня в студії закінчилася і вони всі змогли спокійно всістися в автобусі. Дорога була не дуже то й близька тому дехто зразу ліг подрімати. Ян і Марк досить довго говорили, а потім другий просто вмикнув навушники і почав слухати музику і Ян знову повернувся до своїх думок. З того моменту як він побачив сьогодні Іванку не міг про неї не думати, тому й купив їй каву. Однозначно вона йому сподобалася. Її очі були дуже красиві, так само як і її посмішка.
Через хвилин десять після того як Марк полинув в світ музику і забув про всіх на світі, до Яна прийшло повідомлення.
Вмикнувши телефон він побачив повідомлення від Адріанни.

–"Ти не проти помінятися місцями?"

Хлопець на секунду задумався але все таки вирішив не відмовлятися від такої чудової можливості.

–"Гаразд"

В той же момент він підвівся і повернувся до Марка який звернув на нього увагу, і поїхав йому так би мовити "на прощання". Після чого розвернувся і пішов до місця де раніше сиділа Адріанна, дорогою вони перетнулися і дівчина лиш самовдоволено посміхнулася йому і швидко сіла біля Марка.
Ян сів на своє ніби нове місце і зразу зайшов в інстаграм помітивши, що йому знову хтось написав. Через декілька хвилин він відчув, що Іванка поклала на його плече голову і лиш посміхнувся. А згодом і сам почав дрімати.
Прокинувся хлопець десь через пів години і зрозумів, що дівчина досі спала. Поглянувши в вікно поряд він помітив, що прогноз погоди дійсно не збрехав і сього буде дощ. На його телефоні знову прийшло повідомлення, на цей раз воно було від Едвіна. Цей чортяка встиг сфотографувати те коли хлопець посміхався дивлячись на Іванку яка поклала голову йому на плече. Та мало того, з низу була ще й фраза "яка все таки з вас гарна пара вийде".
На це Ян коротко відповів "іди до біса" і поглянув на хлопця який теж обернувся щоб поглянути на Яна. На лиці Едвіна зацвіла хитра посмішка.
А Ян лиш закотив очі і знову продовжив дивитися щось в телефоні.
Через хвилин десять прокинулася і дівчина, хлопець зразу помітив запитання в її очах яке можна було розшифрувати приблизно так "де ділася Адріанна і що ти тут забув?"

–Адріанна попросила помінятися місцями.
Іванка лиш кивнула і дістала свій телефон, хвилин десять вона з кимось переписувалася. Тим часом Ян дістав  книгу.
–О, можна глянути що за книга? – Запитала дівчина нарешті поклавши телефон.
Решту дороги вони розмовляли про все що тільки спадало на думку. А зацікавленні пари очей, які вже напевне поставили ставки на те будуть вони зустрічатися чи ні, деколи зиркали на них хитро посміхаючись.