Кримінальна психологія

Розділ 8

Коли Фу Хао прибув, він побачив Лінь Ченя, який сидів у гуртожитку і пив чай. Той був накритий ковдрою, а волосся ще не встигло висохнути.

Як тільки професор Фу зайшов до холодної кімнати й побачив чотири голі стіни та єдиний дерев'яний стіл, він одразу підбіг до ліжка Лінь Ченя та вигукнув: «Шисюн, тобі не місце тут!»

Лінь Чень подивився на нього й нічого не відповів.

«Ти повинен переїхати жити до мене!»

Цього разу капітан Сін суворо глянув на нього.

Фу Хао не зовсім зрозумів, чому Сін Цунлянь так подивився на нього, але він чітко відчув невдоволення в його погляді. Іншими словами: «Що ти взагалі говориш?!»

Фу Хао помилково вирішив, що його звинувачують у тому, що він відволікає Лінь Ченя від важливих думок, тому негайно замовк і, незважаючи на холодну підлогу, сів перед ним.

Лінь Чень не промовив ні слова. Фу Хао трохи подумав і спробував обережно заговорити.

«Можливо, це не серійний вбивця?»

Лінь Чень кивнув. — «Немає доказів того, що ці люди загинули внаслідок вбивства.»

Його слова були продумані. Раптом Сін Цунлянь, що сидів поруч, додав: «Цього ранку судмедексперти повідомили, що кільця в парку були навмисно пошкоджені.»

Фу Хао подивився на Сін Цунляня поглядом, який говорив: «Чому ти не сказав про це раніше?», на що капітан відповів невинним поглядом: «Не було часу.»

«Виходить, що це поєднання вбивств і нещасних випадків. Це ускладнює справу ще більше, ніж звичайне серійне вбивство, так?» — запитав професор Фу роздратовано. — «Чи знайшли в парку сліди білого піску? Якщо так, то можна об'єднати ці справи для спільного розслідування.»

«Насправді це не обов'язково.» — раптом втрутився Лінь Чень, перериваючи їхню суперечку.

«Чому?»

«Немає сенсу шукати маленькі деталі у великій картині.»

«Ти про пісок?»

Лінь Чень кивнув. — «Це єдиний елемент, який пов'язує всі ці справи, так? Тоді виникає питання…» — Лінь Чень нахилив голову і запитав: «Чому саме пісок?»

Почувши це запитання, Фу Хао подумав: «Якби я, бляха, це знав, то давно б розкрив справу.»