Кримінальна психологія

Розділ 84

Це була непомітна маленька споруда — принаймні, порівняно з багатьма старовинними будівлями університету Юнчуань, цей триповерховий будинок не привертав уваги.

Зовнішня стіна будівлі була червоною, а її архітектурний стиль нагадував часи Республіки Китай: вікна були оформлені кольоровими вітражами, що є рідкістю у сучасному дизайні.

В університеті Юнчуань більшість таких невеликих будівель використовували для громадських цілей. Деякі були зарезервовані як офіси для професорів, інші як лабораторії або виставкові зали. Загалом, ці будівлі вважалися дуже цінними, тому належали виключно університету. Мало хто знав, що в глибині стежки біля озера ховається невелика червона будівля, яка не належить університету.

За будинком розцвіли вишневі дерева. Їхні рожеві пелюстки нагадували про багато чудових і зворушливих історій.

Невдовзі біля цієї будівлі почали збиратися молоді обличчя.

Перший, хто підійшов до будівлі, не наважився відчиняти двері. Він просто стояв тихо біля входу, міцно тримаючи холодну зброю в руках. За ним почали збиратися інші. Дівчата у шкільних формах або довгих спідницях, підлітки в кепках...

Наче на мітингу, біля будівлі збиралося все більше людей, але на відміну від мітингу, вони не спілкувалися один з одним.

Сонце поступово піднімалося, освітлюючи все довкола.

Нарешті, людина, що стояла попереду, зробила перший крок. Вона повільно піднялася сходами і рвучко відчинила темно-червоні двері.

У той момент ніхто з присутніх не поспішав заходити. Всі одночасно дістали щось з-під одягу або з кишень.

Металеві труби, ланцюги, ножі…

Вони міцно стиснули зброю в руках. З налитими кров’ю очима вони один за одним увійшли в будівлю.

На відміну від яскравого світу зовні, всередині будівлі панувала темрява. Всі вікна були закриті чорною тканиною, і навіть температура різко впала.

Двері різко зачинилися. Той, хто заходив останнім, обмотав ручку товстим ланцюгом, створюючи різкий скрегіт, коли закривав вхід.

Їхні очі не одразу звикли до темряви після яскравого світла, тому вони майже не могли розгледіти, що було всередині.