Кримінальна психологія

Розділ 119

Катастрофа зникла, або точніше, її взагалі не могло бути. Хто б дійсно став битися з місцевою поліцією іншої країни заради співака? Поведінка заступника військового аташе була радше показовою.

На жаль, Сін Цунлянь давно розкусив цю гру. Його відповідь теж була очевидною. Незалежно від того, що Шень Ченґун міг чи не міг зробити, оскільки він вже сказав ті слова, які зачепили Сін Цунляня, той вирішив діяти відповідно.

Загалом, це було схоже на методи дипломатичних переговорів: один відступає — інший наступає, і обидві сторони зрештою знаходять компроміс. Крім "зміцнення дружби", жодних інших наслідків не передбачалося.

Але Лю Їн думала інакше. Вона була впевнена, що "охоронців" з посольства змусив відступити саме Сін Цунлянь.

«Я гарантую, вас покарають.» — сердито сказала жінка.

Це виглядало як її останній відчайдушний спротив.

Але ще до того, як вона закінчила фразу, на неї байдуже поглянув заступник військового аташе, який своїм поглядом дав зрозуміти: «Замовкни».

«Ходімо».

Шень Ченґун нахилився, наче нічого й не сталося, підняв з підлоги зламані сонцезахисні окуляри й поклав їх у кишеню, виглядаючи безтурботним.

Лю Їн була обурена. Маленька помічниця в кімнаті не розуміла, що відбувається, а Лі Цзінтянь нарешті підвівся з ліжка.

Якщо йому сказали йти, він, звісно, підкориться. Він спокійно взяв свої шкіряні черевики й почав їх взувати. Він рухався повільно, мов молодик із забезпеченої родини; неважливо, які битви точилися навколо, така атмосфера не могла вплинути на його поведінку. 

Побачивши, що Лі Цзінтянь підводиться, помічниця Сяо Ке також почала метушливо збирати решту багажу Лі Цзінтяня. Оскільки співака так раптово госпіталізували, речей, які потрібно було упакувати було небагато.

Лі Цзінтянь, здається, не помічав жодних аномалій в кімнаті. Він просто спокійно займався своїми справами, у власному ритмі.

Взувшись, він підійшов до тумби біля узголів'я ліжка, підняв склянку з холодною водою і зробив ковток. Коли він закінчив цю серію неквапливих дій, у палаті залунав звук переміщення багажної сумки по підлозі.

Почувши це, Лі Цзінтянь поставив склянку і підійшов до помічниці, взявши свій повненький рюкзак. Під поглядами всіх він сам накинув його на спину, не виявляючи жодної зухвалості, що властива зіркам.