Кримінальна психологія

Розділ 60

Поки Лінь Чень дивився у вікно на пейзаж гори Цзюнь. За кілька кілометрів, у той же час хтось інший також милувався цим краєвидом зі свого вікна.

У маленькому восьмикутному будинку, розташованому неподалік від найвищої точки всього клубу Тяньжень, вікно, оточене квітучими сливами, було напіввідчинене. Біля нього стояв старий.

Повітря вдень було приємним. Весняний вітер був м’яким, а пташки співали на гілках. Біля підніжжя гори, серед бамбукового лісу, розкидані ряди маленьких будинків. Люди, які гуляли всю ніч, давно розійшлися. Опівдні в клубі Тяньжень панувала майже найбільша тиша за весь день, а такий момент, звичайно, підходив для дрімоти.

Але Сін Фу не спав.

Точніше, його розбудили, коли він лише ліг. Адже для старого, якому сон життєво необхідний, якщо немає важливої справи, підлеглі не стали б будити його без причини. Однак після того, як молодик описав проблему, старий лише здивувався.

«Сім’я Чень постійно тисне на поліцію, щоб завадити розслідуванню справи про самогубство в університеті. І це все?»

Тон старого був дуже спокійним, і він навіть трохи затягнув останнє слово, ніби вважав, що ця справа не варта того, щоб його будили.

Почувши ці слова, молодик відчув, як його тривога перетворилася на паніку.

Адже він самостійно послав когось стежити за паном без наказу старого. Коли дізнався, що сім'я Чень готується до дій, він також задумався, чи варто турбувати старого через це, але зрештою використав справу про самогубство в університеті Юнчуань як привід і згадав про перепони, з якими може зіткнутися пан через втручання сім’ї Чень. Однак, дивлячись на ставлення старого, він, здавалося, не вважав це великою проблемою.

Молодик не міг зрозуміти, які стосунки між цими двома.

Проте, згадуючи тарілку арахісу, яку старий власноруч обсмажив учора ввечері, він вирішив, що його аналіз був правильним. Пан, який любив холодне пиво та смажений арахіс, мав бути дуже важливим, або навіть благородним, тому молодик зібрався з силами і продовжив: «Але той пан і його друг зіткнулися з труднощами в розслідуванні. Може, варто піти щось сказати?»

«Що сказати?» – старий повільно застібнув ґудзик на своєму піджаку. Він і далі спостерігав за зеленим бамбуковим лісом за вікном і жодного разу не відвів погляду.