Кримінальна психологія

Розділ 105

Міська лікарня, коридор першого поверху.

Зазвичай у будівлі відділення швидкої допомоги завжди панувала невимовно похмура атмосфера, але сьогодні було напрочуд людно.

Після того, як Лі Цзінтяня привезли до лікарні, за ним послідували деякі з його фанаток. Дівчата плакали, їхній макіяж розтікався, а в очах читалася безпорадність.

Серед групи цих тендітних, схожих на пелюстки дівчат, одна виглядала настороженою. Вона ховалася в кутку й обережно роздивлялася довкола. Хоча зовні дівчина мало чим відрізнялася від інших, насправді вона була офіцером поліції з кримінального відділу. Її звали Чжан Сяолун.

Коли Чжан Сяолун отримала дзвінок від Сін Цунляня, одна з дівчат так виснажилася від сліз, що медсестра негайно підключила її до крапельниці. Поглянувши на стурбовані обличчя навколо, вона відповіла на дзвінок: «Капітане Сін, я тут».

«Як Лі Цзінтянь?» — голос Сін Цунляня пролунав з динаміка.

Чжан Сяолун зайшла за ріг і тихо відповіла: «Лі... Пана Лі відвезли до відділення невідкладної допомоги, він досі не вийшов!»

Насправді, як поліціянтка, вона відчувала себе трохи приниженою, перевіряючи все так обережно, але коли йдеться про загрозу життю, врятувати людину — найважливіше.

«Тобто, новин поки немає?» — капітан Сін зробив паузу, а потім запитав: «Яка ситуація на місці?»

«Ем…» — Вона піднялася навшпиньки й обвела поглядом натовп, нарешті неохоче сказавши: «Тут людно».

Слово "людно" було дещо м’яким описом. Адже половина жінок у лікарні знаходилися поряд з нею, а решта просто не змогли втиснутися всередину.

Вхід до палати нагадував ринок.

Охоронці лікарні безперервно вмовляли фанатів піти, але в такому місці, як лікарня, не можна створювати хаос, виганяючи людей. До того ж усі знали, що Лі Цзінтянь постраждав. Важко було передбачити, що могли утнути найвідчайдушніші з шанувальників, якщо їх виженуть.

Таким чином, ситуація біля дверей відділення швидкої допомоги, де знаходився Лі Цзінтянь перетворилася на імпровізовану фан-зустріч. Охоронці стояли поруч із фанатами біля входу, намагаючись підтримувати тишу, а також стримували тих, хто хотів прорватися ближче.