Зрадники

Я докопаюся правди

В кімнаті воцарило мовчання, ніхто не міг зібратися і порушити його.
Віка: Нкйт чого ти очікуєш, що я застрибну тобі на шию і одружуся на тобі ? Я не знаю хто ти як я можу повʼязати своє життя з людиною яку я не знаю?
Нейт: тобі слід знати тільки те що моя робота ніяк не торкаєця мене і того яка я людина.
Віка: ти вбив людину ,на твоїх руках кров яку ти не відмиєш ніколи , я не зможу бути із такою людиною чисто з моральних суджень.
Нейт: а як би ти хотіла щоб я вчинив?щоб я його по головці погладив чи що? Ніхто і ніколи не буде брати моє, а якщо посміє ,поплатиться головою. Він лише «пешка» у цій грі, його життя нічого не коштувало , він знав що буде якщо позаритись на моє він отримав те що заслужив от і усе.
Віка: пешка? Ти говориш наче для тебе це як чай зробити , наче ти людей пачками вбиваєш , це тобі жарти чи що?
Нейт: ти багато чого не знаєш , не потрібно робити хибних висновків, те що я хочу до тебе донести це те що моя робота не робить з мене погану людину , ти знаєш мене як ніхто другий .
Віка: ти не можеш зрозуміти що для мене це табу? Я не буду з тобою, так нам було добре разом але головне що «було» я більше буду із тобою.
Він хмикнув собі під носа і підняв на мене свої темні очі які увесь діалог хотів сховати .
Нейт: чому ти увілюєш? Скади мені в очі що не любиш.
Віка: так
Нейт: що так? Скажи що не любиш мене , що забула усе що було між нами , що не згадувала мене усі ці роки , скажи .
Він встав з крісла і сів на ліжко прямо перед мною.
Мої очі покрилися крижаною плівкою , я відчула як в горлі наростає гіркий комок.
Віка: не люблю.
Нейт: кого?
Віка: тебе.
Нейт: скажи чітко і голосно дивлючись мені в очі що не любиш мене.
Віка: я тебе не люблю.
Він роздратовано схопив мене за плечі , заглянув прямо в очі ніби вишукуючи правду.
Нейт: Віка не бриши хоч собі, ми обоє знаємо правду.
Віка: забери руки, розвʼяжи мене, давай як дорослі люди розійдемося і не будемо робити драм.
Нейт:я зроблю усе що ти попросиш , чому ми маємо розходитися, ти нічого не відчуваєш до мене , тоді чому ми не можемо просто дружити , як і раніше?
Віка: я не хочу мати нічого спільного із тобою.
Нейт: ми обоє знаємо чому але усе маю говорити я, ти залишилася такоюж впертою )
Він сказав це з насмішливою насткльгічною посмішкою.
Віка: чуєш ти, дружбу мені пропонує а сам дивишся на мене наче зїсти готовий.
Нейт: а я не заперечую.
Він грайливо клацнув зубами .
Нейт: будем так сидіти чи відвязати тебе?
Віка: ти ще питаєш.
Він посміхнувся і потягнувся спочатку до одної руки потім до другої.
Віка:»блять як він смачно пахне «
Я принюхалась до його шиї трохи задівши ключицю носиком.
Він повернув голову до мене і засміявся .
Нейт:Ахаха, смішна ти .
Він тикнув пальцем в кінчик мого носу.
Я зігнула руки і зашипіла собі під носа від ниючого відчуття онімівших рук.
Нейт: сама вина , треба було меньше бунтувати, радій що я не заставляю тебе відавати гроші за ті речі які ти швиряла по квартирі.
Я закотила очі і встала з ліжка розминаючи руки.
Віка: ну я напевно піду , все обговорила вроді.
Нейт: можеш іти , не блокуй будласка мене більше , я не забирав свою пропозицію про дружбу)
Віка: через мій труп)
Він посміявся і протягнув мої речі.
Нейт: до зустрічі.
Віка: сподіваюся не скорої.
Я спустилася в низ і вибігла з квартири хлопнувши дверима.
Віка: «щей дружбу пропонує , ви подивіться на цього нахабу , хуюжба блін, він мені диття споганив і тут дружба пфф»
Я викликала убер і поїхала додому .

Пройшло 2 місяці.
Віка: довбана осінь.
Я бігла під проливним дощем прикривши голову папками .
Віка: так я далеко не пробіжу, схоже десь тут був будинок нейта , я памятаю код , сховаюся в підїзді перечекаю зливу.
Я забігла за поворот і побачила як біля підїзду стоїть нейт і видихає клубочки диму.
Я застигла на секунду і вже було почала розвертатися як мене окликнули позаду.
- ЕЙЙЙ
Я повільно повернулася і побачила приближаюсь фігуру хлопця.
Він схопив мене під руку і завів під накриття підїзду.
Нейт: ти чого не вдома в таку погоду.
Віка: та це все через пари, зараз би дома сиділа чай попивала , а ти Знову курити почав.
Нейт: та це все через тебе , я декілька років зожнік був а тут знову ти підсадила.
Віка: ага усі проблема світу через мене, глобальне потепління , кінець світу
Нейт: і зменьшення популяції пінгвінів.
Віка: точно я думаю що я забула.
Я стояла обтрушуючись від води і поправляючи прилибшу блузку яка просвічувала ліфчик.
Нейт: ну ти заіжди одягалася по погоді, прозрачна блузка, спідниця що мені навіть соромно дивитися і шпильки.
Я рикнула на нього підтягнула спідницю понище.
Нейт:пішли ескімоска.
Віка: куди?
Нейт: додому куди ще.
Віка: ні я не піду.
Нейт: окей , хочеш захворіти стій далі тут .
Віка: добре впросив пішли, і зробиш мені чай.
Він засміявся і відкрив мені двері підїзду.
За пів години ми уже сиділи за столом і пили гарячий чай .
Нейт: а Емма з Деном одружилися.
Віка: реально, піздец я просто в шоці.
Нейт: лейла з фарлі теж досі разом, джим знайшов собі якусь дівчину, лейла пішла з компанії, а Конор прикінь з бі почали щустрічати декілька років тому.
Віка: РЕАЛЬНО, а я завжди знала шо між ними щось є.
Нейт, Ахах, ага,тай усе вроді, один я холостяк.
Віка: а ви досі зустрічаєтеся?
Нейт: час від часу збираємося у когось , але дуже рідко, ден з Еммою недавно на річницю поїхали в навколо світню подорож,лейла з фарлі живуть у швеції, усі інші тут десь але не зовсім вкурсі де .
Віка: зрозуміло, позвониш мені якось коли усі в нью йоркі будуть .
Нейт: обов'язково якщо розблокуєш мене )
Віка: ой .
Нейт: ну просив же , як об стіну горохом,доречі ти забула у мене якісь речі , давай переодягнешся?
Віка: булоб дуже доречно.
Я взяла двума пкльцям за блузку яка не охотно відліпилася від грудей.
За декілька хвилин найт спустився з кімнати з сухими речами в руках.
Нейт: приймай.