Підкоряючись наказу.

Розділ 22. Тільки місяць знає про нерозділене кохання

Тіло Сьомої Тіні, напружене від кошмару, під лагідними дотиками Лі Юаня поступово розслабилося. Він легенько тримався за одяг Лі Юаня, притулившись до його плеча, і нарешті заснув спокійніше.

Лі Юань підняв руку, щоб витерти холодний піт з його лоба, ніжно провів пальцями по закритих очах. Від слабкого світла свічки він дивився на бліде й стримане обличчя Другої Тіні. Заснувши, він здавався ще більш відстороненим, наче не належав цьому світу.

Молодший син родини Вень із приморських країв, перший учень [1] великого майстра Цзян Нії – у нього справді є підстави для гордості, і все ж він згодився бути вірним слугою, готовим повзати в ногах перед ним. Чому?

[1] Перший учень - необов'язково значить " перший учень ", скоріше найкращий учень.

Лі Юань мав самокритичність, щоб розуміти, що він далеко не ідеальна людина, і навряд чи гідний захоплення справжніх героїв.

Чи є в цьому прихований намір? І, головне, чи хоче він цього сам?

Лі Юань замислено дивився на Сьому Тінь, який, здається, зміг знайти спокій тільки в його обіймах.

Він згадав, як і минулого разу цей юнак мучився від кошмару, але, опинившись поруч із ним, знаходив полегшення. Але ж, коли той стоїть на варті, його сон завжди поверхневий, і не видно таких важких кошмарів.

Лі Юань гірко дорікнув собі – він мав зробити це ще тоді, коли вперше побачив, як Сьома Тінь п’є заспокійливе, хоч трохи подбати про нього. Та життя спадкоємця престолу навчило його бути відстороненим, байдужим до чужого болю.

Він стиснув його худе плече, виразно відчуваючи кістки під долонею. Цей юнак надто худий.

У свої сімнадцять він мав би набирати силу, та все ж навіть легкий, як на вигляд, Сьома Тінь виявився досить важким для Лі Юаня, непривченого когось довго тримати на руках. Спина вже почала німіти.

Але бачачи, як цей юнак міг знайти спокій лише біля нього, Лі Юань відчув якесь тихе задоволення. Тож вирішив перетерпіти трохи довше.

Так минула майже година, і його спина вже зовсім оніміла.

Лі Юань обережно поворухнувся, і Сьома Тінь повільно розплющив очі.

— Розбудив тебе? – запитав Лі Юань.

Сьома Тінь, напівсонний, подивився на нього, рука мимоволі лягла йому на груди.