Верховний маг

Частина 1

- Дідько, як же мене болить голова – простогнав Річард.

Хлопець відкрив очі. В повітрі відчувалась сирість й запах плісняви, а саме повітря було неначе застояним і задушливим, лише через маленьку решітку, за лікоть від стелі, віяло свіжим й чистим повітрям. Сама кімната була кам'яною. По кутках виднілась цвіль й свіжо плетена павутина досить великого павучка. Юнак лежав на кількох старих дошках поверх яких була волога солома.

Його доволі довге, чорне, наче сажа, волосся було брудним. Деякі локони були склеєні засохлою кров'ю. На чолі також виднілись кілька засохлих смужок крові. Обличчя він мав смугляве, лише білий шрам через ліву брову виділявся із загального образу. Капіляри на білках очей були злегка потріскані, чи то від недосипу чи від вчорашньої пригоди, чим сильніше виділяли світло-сині очі. З лівої ніздрі тонкого й трохи згорбленого соколиного носа також виднілась смужка сухої крові. В короткій, темній й густій бороді заплуталась маленька соломинка.

Хлопець поглянув на свої міцні й сильні руки. На кистях виднілись сліди від шнурків, які вже були майже синіми. На правому плечі знаходився досить довгий поріз, на якому вже встиг утворитись струп. Річард задер лахміття, яке прикривало його торс й побачив величезну, майже фіолетову, гематому на своєму стрункому й рельєфному тілі.

- Прекрасно, тепер я ще й в тюрмі! А можна було б обійтись без цього, якби той вартовий просто відстав від мене. Тоді мені б не довелось забивати його до напівсмерті його ж шоломом, а потім ще й відрізати мізинця його другові, який хотів вдарити мене мечем в спину.

Юнак потер ще раз потилицю, після чого звівся, опираючись на лікті.

В кутку кімнати, майже біля самої тюремної решітки, обпершись об стіну на нього дивилась дівчина.

Перше що виділялось, це її мигдалевидні очі й руде довге заплутане волосся, а потім довгі й гострі вуха. Тонкі, ніби ниточка, губи, короткий кирпатий ніс, яскраво виражені скули. Її обличчя було по-дитячому невинне, та очі, показували, її справжню. Важкий, суворий і рішучий погляд, який слідкував за кожним найменшим рухом, ніби дикий звір, якого загнали в глухий кут і який в будь-який момент готовий роздерти свого переслідувача на дрібні клапті.