-вона помирає...потрібні вовчі ягоди!-сказала бабуся.Я заплакала ще сильніше...Пора розповісти що відбувається.Я Аліна друзі і близькі звуть Лі,мені 9 років.Моя мама помирає,сім'я в мене не звичайна.Бабуся чаклунка ,ну і мама теж.Мама посварилась з головною чаклункою села,вони пішли в бій,і маму поранили їй встромили ніж але в серце не попали, вона присмерті.Я послухала бабусю і побігла в ліс.Ліс був за селом, та це мене не зупинило.Я взяла корзинку і побігла.Я довго блукала по лісу.Я вже опустила руки і почала повертатись не з чим.Але раптом я спіткнулась об камінь і впала в кущі.Коли я встала і обтрусила сукню,побачила цілий луг з вовчими ягодами.Я присіла і почала швидко збирати ягоди.Я збирала багато ,і коли був майже повний кошик я почула скавуління.І вирішила піти на звук.Це було цуценя воно наступило на колючку.Я підійшла і побачила що це не зовсім цуценя....Це було - вовченя.Але я все ж допомогла і вийняла колючку.Коли я вийняла її вовченя підбігло до мене лизнуло мою руку,і побігло.Я дозбирала ягоди і хотіла повертатись коли зрозуміла що я заблукала....Я злякалася та почала плакати.Коли почула шум.Я обернулась і побачила те саме вовченя.Я припинила плакати,вовченя підбігло і потягнуло мене за сукню,ніби хотіло щоб я йшла за ним...І воно вивело мене з лісу!Я присіла і обняла вовченя сказала
-дякую...
Вовченя неначе зрозуміло мене і помахало хвостико.Я погладила його і вирішила його якось назвати.
-Я назву тебе хвостик!-вовченя знов помахало хвостиком.-Бувай).Я усміхнулась і швидше пішла до мами. Коли я прийшла то побачила що мама...........
Привіт люди. зразу попереджую це моя перша історія )Читайте далі буде дуже цікаво.Люблю❤)ваша Лі)
