Вже 10:00 ранку.Я вже підійшла до лікарні.Я зайшла в палату до Марка...та його там не було...Я вийшла та подивилась на двері,сподіваючись що я помилилась дверима,та ні це була його палата...
Я побігла до Лікаря:
- Добрий день лікарю.Вчора в 302 палату поклали хлопця,та його зараз там не має...де він?
- Добрий день,не переймайтесь він на процедурах,можете зачекати його в палаті)
- Дякую)- відповіла я,і повернулась до палати.Я дуже злякалась коли зайшла перший раз та не побачила Марка,тому що ,знаючи його.....він міг втікти.
Сиділа я в палаті годину..і заснула сидячи, спершись об ліжко.Проснулась я від такого рідного голосу.Відкривши очі я побачила перед собою...Марка...він стояв!!!...стояв без допомоги.....
- Але ж....ти- сказала я та марк перебив мене.
- Не можу ходити?- я кивнула усміхнувшись Марк сказав- Лікарі переплутали мої діагнози з іншим пацієнтом..Мені нічого не загрожує...і мене виписують).Я одразу ж накинулась на марка обіймаючи, а він прошептав
- Я ж казав принцеска....все буде добре)- і ми поцілувались.
