Антикваріат

15

- Піца вже готова? - питала голодна Ірен.
- Так, вже вибираю. - відповів Златослав, одягаючи кухонну рукавичку.
  Він вийняв деко з духовки та поклав на підставку для посуду серед столу. Із запашної піци з подвійним сиром та прошуто здіймались клубки гарячої пари. В животику у Ірен сильно забурчало. Вона на мить засоромилась, а потім почула, що в батька нутрощі цілу серенаду з голоду співають. Дівчинка мимоволі усміхнулась, радіючи цьому омріяному дню вдома.
  Єва швидко розклала прибори та тарілки на столі. Хоча ніхто піцу не їв виделкою, бо руками смачніше. Легким рухом руки вона заклала пасма волосся за вухо. На обличчі виднілись рубці, котрі залишились від опіків солі. На щастя, більша їх частина зійшла без слідів.
  Втрьох вони сіли до столу. Златослав глянув на доньку та посміхнувся. Його хворе око майже не відрізнялось від здорового, тільки зіниця завжди розширена і бачить воно розмито.
- Помолимось? - запропонував Златослав.
  Дівчата його підтримали, заплющивши очі та склавши руки на грудях. Злат прочитав молитву а далі замовк. В цю мить кожен шось говорив Всевишньому або втраченим близьким.

«Люба матусю, ми з татусем та сестрою зробили піцу по твоєму рецепту. Я знаю, що все вийшло чудово, але вона вже ніколи не буде така смачна, як твоя. І сир більше не видається таким тягучим. Сумую за тобою і люблю».