У будинку чатував розлючений Златослав. Він ходив холом туди-сюди перед вхідними дверима, очікуюючи на доньку та дружину. Його вилиці надзвичайно напряглись. Це свідчило, що чоловік зчепив від люті зуби.
Двері відчинились. Ірен, побачивши батька, радісно підбігла до нього.
- Татусю, глянь, які я гарні капці маю! Вони ще й «няв» кажуть! - пролепетала дівчинка, витягуючи з пакета одного котика.
Вилиці Златослава розслабились. Вид радісної доньки дещо розвіяв незрозумілий стан люті. Одначе Анжеліка його помітила, щойно увійшла.
- Яка краса. - спокійно сказав Златослав.
- А ще матуся зараз зробить мені нову зачіску! Правда? - повернувши голову до матері.
- Звичайно. - мовила усміхнена Анжеліка.
- Тоді я очікую на тебе в кімнаті.
Після цих слів Ірен, скинувши вуличне взуття, помчала сходами на другий поверх. А її батьки залишились в холі, у просторі зростаючої напруги.
- Вона хоче додому. Може поїдемо? - з якоюсь засторогою промовила Анжеліка.
Вилиці чоловіка знову напружились. В очах виднівся холод. Що ж відбувається?
- Мій батько попросив вас якнайшвидше повертатись. А, як я бачу з твого пакету, ти ще й собі щось вгледіла в магазині?
- Злате, припини, це лише блуза. Тим паче, ми з Ірен чудово провели час. Їй тут скучно. Повертаймося.
Глибокий та гучний подих Златослава видався Анжеліці якимось загрозливим. Очевидно, він не хоче покидати батьківську домівку. Дивно, бо він обожнює власну.
- Ми маємо дивитись кінострічку. - коротко відрізав Златослав. А далі розвернувся і пішов коридором праворуч, де знаходяться кімнати батька.
Анжеліка вирішила, що негайно має із всім розібратись. Але спершу зробить донечці обіцяну зачіску: легка кулька з китайськими паличками.
Це зайняло кілька хвилин. Дівчинці дуже личило. Вона милувалась віддзеркаленням з широкою посмішкою. А потім та посмішка зникла і з'явився розчарований погляд через дзеркало в бік матері:
- Татусь на мене гнівається?
- Ні, доню, чому ти так вирішила?
Анжеліка підійшла до Ірен, розвернула її до себе та обійняла на секунду.
- Він був не такий привітний, як завжди. І я чула на сходах, що він хоче фільм дивитись, а не повернутись додому.
- Знаєш, - спокійно мовита Анжеліка, поправляючи умисно випущене пасмо з лоба доньки, - якщо ти йому скажеш, що додому хочеш, то він неодмінно послухає. А так, напевне, твій татусь просто засмучений через Андраша.
- Тоді я скажу йому після кіно, щоб ми йшли додому. - якось надміру відповідально мовила Ірен, і тепер вже вона обійняла матір.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Антикваріат
ParanormalСтаровинні речі несуть в собі історії попередніх власників. Нерідко антикварії помічають дивну енергетику біля них. Річ, яка приносила тільки щастя родині, стане добрим супутником новому власнику, але річ, за якою з'вилось горе та біль, може стати р...