Маленька дівчина починає повільно робити кроки назад,але через пару секунд вдаряється о стіну. Глухий кут. У провулку тепер розноситься не тільки низький сміх,а й цокіт взуття. У голові дівчини змішалися думки,дихати стало важко, тому що до неї наближається той,кого вона боїться більше смерті. Невже це кінець? вб'ють і оком не моргнуть? З темряви повільно виходить високий хлопець. Марі відразу впізнала його це він допоміг їй дістати молоко у супермаркеті. Через пару секунд хлопець стояв в притик,до дівчина вона відчувала його гаряче дихання ,на своїй шиї. Було не зрозуміло ноги трусилися від холоду чи від страху. У провулку на стала цілковита тиша кожен очікував від іншого якихось дій.
-Навіть не будеш втікати?-Грайливо і невимушено запитав Лютер накручуючи пасмо її волосся на вказівному пальці. Дівчина перевела здивований погляд на хлопця .
-у цьому ж немає сенсу-Вона намагалася приглушити тремтіння у своєму голосі. Мері зрозуміла що це не ті люди перед якими потрібно показувати страх,саме тому, намагалася говорити більш-менш впевнено.
-Звідки проста студентка знає всю інформацію про найнебезпечнішу банду міста?-Запитав юнак і підійшов ще ближче. Ще 1 сантиметр і він вдарить її в стіну.
-Думаю що ти уже знаєш всі мої таємниці крім цієї-Не задалася вона.
Хоча він і всіма силами намагався порушити її особистий простір щоб налякати до смерті. Лютер не любив коли грають не по його правилах саме тому настрій хлопця дуже швидко змінився. Зі всієї сили юнак вдарив кулаком стіну біля голови дівчини. Впевненість Мері зникла моментально. Руки та ноги почали труситися,а очі наповнюватися слізьми.
-Навіщо ж ти полізла не у свою справу дівчисько?-Запитав юнак роздивляючись риси обличчя дівчини. Його забавляло, коли жертви різко змінювали свої емоції ,наче розуміючи хто перед ними стоїть. У даний момент, він був схожий на божевільного маньяка.Хоча можливо так і є.
-Звідки ти можеш знати що це не моє діло?
-Значить ти щось приховуєш,-Прошепотів хлопець нахилившись до її вуха. Його гаряче дихання знову обпікало ніжну шкіру студентки. Він морально тисне на неї і вона це бачить,але нічого не може вдіяти зі своїм страхом. Лютер провів рукою по щоці дівчини,різко розвернувшись, він наче розтанув у повітрі.
***
Мері сидить на дивані і п'є теплий чорний чай. Вона навіть не пам'ятає як добралася до будинку подруги. Звичайнісінький шок. Емма почула дзвінок і відкривши побачила перелякану Мері.
- Може ти вже поясниш що сталося і чому в тебе такий вигляд?-Схвильовано запитала подруга,сівши біля неї на диван.
Після цього запитання Мері зірвалася з місця і закрила штори. Увесь час, на неї здивовано дивилась Емма і не розуміла,що вона робить.
Її подруга неначе зійшла з розуму.
-Вони прийшли за мною,-Сказала Мері, взявшись однією рукою за голову. Не кажи що ти про "королів темряви", — Сказала Перелякана Емма і забрала з її рук чашку з чаєм.
-Я до останнього надіялася що це не вони-Вона зараз заплаче. Розмову подруг перервала SMS на телефоні Мері, вона одразу взяла його в руки.
"Гру розпочато"— Було сказано у повідомленні яке було від не відомого абонента,але мері одразу зрозуміла від кого месендж.
