-Мг,-пробурмотіла дівчина ,перевернувшись на живіт, і додала:-Ваші варіанти розвитку подій. - А,-промовив розгублено Лютер,неочікувавши такого запитання. З Мері нічого не буває так просто. - Чесно? Поняття не маю,-продовжив юнак і сперся на лікті,щоб бути блище до студентки. - З тобою не цікаво . Якщо коротко розповісти про всю цю ситуацію,то все розпочалося в університеті. Однією з причин,чому я поступила саме в цей університет було те,що тут працювала знайома моєї тітки. Вона і порекомендувала факультет журналістики. Так як з моєю тіткою в нас дуже хороші стосунки,я довірилася їй. - І що далі?-не зрозуміючи куди веде дівчина,запитав хлопець. - Не перебивай,-усміхнулася дівчина,продовживши:- Виявилося,що знайома дуже відкрита та щира людина. Ми відразу знайшли спільну мову. Вона розповіла мені свою історію. Виявляється ,що жінка мріяла все життя стати детективом,проте батьки сказали їй ,що це не жіноча справа. Тому вона вирішила поступати на журналістику ,писати в неї завжди добре виходило. Одного дня я зайшла до неї в кабінет,щоб уточнити дещо після лекції. Там нікого не виявилося,але мою увагу привернув величезний зошит на столі. Незнаю чому,але я взяла його у руки і глянула на підпис на обкладинці. «Лютер і його свита». Це був перший раз у моєму житті,коли я взяла чужу річ. Там були записані її здогадки,факти і все у цьому дусі. Я написала статтю і її затвердили у місцевій газеті. Авжеж потім я добряче отримала від жінки,проте вона швидко охолонула . Навіть подякувала,тому що ніколи б не наважилася це зробити сама. Вона ще до цього часу питає чи я в безпеці і чи не зустрічала вас у темному провулку. Я завжди відповідаю,що все добре і я вам не потрібна. - Доволі неочікувано,-примружився він ,переварюючи інформацію. - Виявляється , що ви працювали не ідеально,-знову показала вона свої рівні та білосніжні зуби. - Ну все-таки тебе налякати мені вдалося. Вибач за це,-винувато промовив він. - Вимушена сказати,що це реально було холоднокровно. У твоєму стилі,-вже жувала яблуко вона. - Але скільки ми пройшли разом,-на лице Лютера падали сонячні промені,його очі зачаровували своєю красою,в них хотілося потонути. Вони переливалися новими відтінками,що додавало йому привабливості. Волосся спадало на очі і він був змучений час від часу поправляти свою зачіску,щоб бачити навколишній світ. - Тепер в нас є незабутній досвід,-поправляючи окуляри ,промовила дівчина. - В тебе ж скоро сесія?-перевів тему юнак. - Так,нарешті закінчення цього навчального року,- видихнула з полегшенням студентка і додала:-Він був занадто насичений. - Їдемо кудись . Куди хочеш . В найкрасивіше місце світу . Тільки ти і я ,-неочікувано для дівчини промовив Лютер ,сівши. Він був схвильований і не міг сидіти на місці. Ця ідея подобалася йому ,як ніяка інша. Він не хотів почути відмову. Хлопець сів настільки близько до дівчини,що ще трошки і вони могли б доторкнутися носами один до одного. - Я згідна,-впевнено сказала вона,заставивши усміхатися юнака,як трьохрічну дитину,якій мама дозволила купити нову іграшку. У його очах з'явився вогник. - Куди?-радісно запитав він. - В Італію . На берег моря.Біля Везувія. Щоб дивитися на потужні хвилі ,які вдараються у скелю,створюючи неймовірну атмосферу. На будиночки над обривом ,де панує тільки тиша і спокій . І тільки ми двоє серед цієї краси ,насолоджуємося один одним,-вже намалювавши картину у голові,промовила вона і впала на Лютера. *** - Чорт , все настільки погано?-запитав Лютер і вдарив кулаком у стіл . Зараз вони знаходяться у спільній квартирі банди. Як вони тут довго не були. Все покрилося тонким шаром пилу,квартира потребувала генерального прибирання. Вони сиділи за столом у кухні. Атмосфера у цьому місці не змінилася . Все залишилося таким похмурим і некомфортним . Звичайній людині б хотілося як найшвидше вийти з цього штабу,але для них це була звичайна справа. Не найгірше місце,де їм доводилося працювати. - Фуру з наркотичними речовинами перехопила інша банда на безлюдній трасі . Водія застрелили ,а товар наразі знаходиться невідомо де,-серйозним тоном промовив Райан,який не міг сидіти від хвилювання. Лютер дивився у одну точку і думав ,що робити далі . Настала тиша. Було чути тільки ,як юнак стукає своїми довгими пальцями по столу ,відбиваючи якийсь невідомий ритм. Скай сидів за ноутбуком ,риючись у документах. Зазвичай цю справу завжди довіряли тільки йому. Він з найбільшою точністю розраховував весь прибуток та укладав угоди . - Хто вони ? Хто посмів перейти нам дорогу?- сердито запитав Лютер,подивившись на Райана. Хоч вони і втратили одного учасника групи,але вони не втратили лідируючі позиції. Їх бояться і сьогодні. Їхня імперія зросла за цей проміжок часу . З дня смерті Германа у них з'явилося багато нових спільників. Точніше виконавців. Вони ж стали лідерами і перестали брати на себе брудну роботу. Перестали вбивати негідників своїми руками ,але продовжують вирішувати долю людей. Мафія- річ з якої немає виходу. Ти ,або виконуєш ,або вирішуєш. Майже не можливо вийти живим з цієї справи. Хоча бували і такі випадки. - Це і є друга погана новина,-тихо промовив Райан,розуміючи ,що в цьому і є його провина. Саме він вибрав такий безлюдний маршут для фури. А цим і керує юнак. Завантажує товар,вибирає маршут, контактує з клієнтами та перевіряє всі незаконні заклади ,які утримує Лютер. - Є теорія ,що ця банда співпрацює з людьми Германа . До смерті він можливо уклав з ними угоду,тому потрібно тримати руку на пульсі,-продовжив Скай ,замість друга,відірвавшись від ноутбука. - Не думаю,що він б не залишив нам проблем після своєї смерті. Занадто схоже на нього. Коли ми вже повністю позбудемося від нього? Після цих слів у кімнату заходить високий чоловік . Він мав спортивну фігуру і абсолютно спокійне та серйозне лице. Хлопець був вдягнений у чорний одяг і мав коротку стрижку,всі ж руки були у татуюваннях ,що надавало брутальності. Це був один з нових учасників ,який виконував розпорядження керуючого. - Том, перевір теорію про план Германа після смерті. Плюс знайди новий штаб,щоб там було десь 5 кімнат. Набридло сидіти в цій дірі,- під кінець промовив Лютер і стрімко вийшов з кімнати.
