Знайомий запах парфумів. Вона до останнього не хотіла піднімати голову, тому що розуміла, хто біля неї стоїть. Вона сидить з закритими очами сподіваючись що це лише сон і зараз він пройде. Проте реальність не шкодує нікого.
— ти вже біля моїх ніг? — Нахабно то грайливо запитує юнак, порушуючи тишу.
Ці слова лунають в голові дівчини дратуючи її і піднімають адреналін в крові. Що він собі думає, взагалі? Проте, Мері розуміє, що не зможе нічого йому заподіяти. Зібравши всі сили в кулак, вона піднялась на ноги, але не наважилась глянути в лице кривднику.
— Боїшся на мене дивитися? — Грубо промовив хлопець взявши її за підборіддя.
— Я звикла дивитися в очі, співрозмовнику — Не голосно, але впевнено промовила Мері.
— Розгадай таємницю мого аксесуару і побачиш очі.
-Я розкрила всі твої секрети, крім цього — Сердито сказала дівчина.
— ідентична ситуація, Повторюю ще раз звідки в тебе ця інформація? Хто тобі її довірив?-Судячи з його тону, можна було зрозуміти, що він востаннє говорить таким спокійним голосом.
-Побачимо хто виграє цю гру, — впевнено сказала Мері, намагаючись зробити тільки одне. Швидше вийти з цього місця і його влади над її розумом. Дівчина різко розвернулася швидко підняла речі, і почала йти до виходу. Проте різкий ривок за руку не дав їй цього зробити. Повернувшись з великою швидкістю, вона побачила Лютера, який щосили стискав її зап'ястя, і почула його голосне дихання."о ні"-подумала перелякана дівчина. Хлопець важко дихав ротом, насупив брови, і сильніше стискав руку. Від болі Мері скривилася і спробувала витягти її Та у дівчини нічого не вийшло. Нерівні сили.
— Мені боляче відпусти! — крикнула студентка, створюючи відлуння, яке розійшлося по всьому коридорі.
-Я наказува вбивати людей і ти думаєш що я буду ніжно, та трепетно до тебе ставитися?Я тобі таке зроблю, що ти ще попросиш про смерть.— Холоднокровно та грубо промовив хлопець. Очі дівчини збільшились вдвічі від такої заяви.
Лютер так само різко відпустив руку дівчини і тяжким кроком пішов у інший бік. Ймовірно до чорного виходу. Від ривку, Мері впала на підлогу і залишилася одна ,в повній тиші.
***
Довгоочікувані вихідні, дівчина нарешті зможе розслабитися, та зайнятися улюбленими справами. Так як холодильнику немає нічого їстівного, мирі вирішили, поснідати у своїй улюбленій кав'ярні "Солона карамель". У кафе завжди панує затишна атмосфера, спокійна музика, та смачна випічка, і тому це місце так сподобалася студентці. Зайнявши свій улюблений столик, біля вікна,Мері пішла робити замовлення. У таку погоду її організм потребував гарячої кави. Забравши латте, дівчина вирушила на своє місце, Але через неуважність послизнулася і вела бій, на хлопця який ішов поруч. Чисто біла футболка,одразу ж покрилася світло-коричневими плямами. Марії розгублено підняла голову і зустрілася з роздратованим поглядом юнака.
— Зовсім сліпа? — Крикнув хлопець, але побачивши розгублене лице незнайомки понизив тон.
— Вибачте, я не хотіла, — Винувата промовила Мері, а потім додала :-Крім футболки ,я вам ще й напій зіпсувала.
— Ще раз вибач за. Можете ситуацію покращить новий напій? — У відповідь на це новий знайомий посміхнувся.
— Мабуть погоджуюся.
— Сядете за столик біля вікна, — Вже з усмішкою промовила дівчина і пішла замовляти напої. У цей час юнак ,попрямував до вбиральні ,сподіваючись що вода і серветки покращать ситуацію. Слава Богу, дівчина заплямувала тільки правий бік футболки,а не всю. Хоча спрямов від кави вже нічого не вдієш.
