- Ти чого мовчав?-вже майже кричала Емма на Ская ,який нічого не говорив про свої симптоми стільки часу. Вона почервоніла і виглядала настільки злою,як ніколи. - Тихіше,-сказав юнак , не зводячи очей з дівчини , яка від переживаннь ходила по кімнаті,імпульсивно розмахуючи руками,а потім додав:-Не говори про це нікому. - Ти знущаєшся? Якщо ми зараз не поїдемо до лікаря , ти можеш померти! Не я ж тут мріяла вчитися у медичному,- все ще жестикулюючи , говорила Емма. - Я розумію,але в них і так багато проблем,- промовив Скай і сів ,зморщившись. - Ні ,ти не розумієш. Ти ведеш себе ,як маленька дитина . Ти думаєш ,що твої похорони не принесуть клопоту? - Сядь,-сказав Скай і постукав долонею біля себе ,показуючи ,де сісти. Емма голосно видихнувши та зібравши всі свої емоції ,сіла біля нього і намагалася уважно слухати ,що він хоче їй донести.Хоча всередині вона була готова розірвати його на шматочки і одночасно запитати ,наскільки болить нога і промити рану ще раз. - Я відчуваю,що всім зараз не до моєї проблеми. Лютер з розбитим лицем ,який також ледь ходить ,через синці ,намагається склеїти Мері,яка просинається через власний крик за моєю стіною. Райан з перемотаною головою хоче всіх підтримати,віддаваючи всі свої сили . Як я можу в такій ситуації просити про допомогу? - Знаєш ,але ж я також пройшла через це все . Я сиділа на горищі ,готувалася до власної смерті,але плюнула на свій страх і життя ,коли почула ,як Герман гамселить тебе зі всієї сили. Я не подивилася на труп під своїми ногами , не зупинилася хоча б на секунду, а побігла до тебе , тому що ти весь був у крові і тобі потрібна була допомога. І я не збираюся,пройшовши через це , чекати твоєї смерті,- сказала Емма,навіть не кліпнувши. Вона настільки впевнено і серйозно це промовила, що сперечатися з нею було просто безглуздо . Хлопець замовк ,тому що розумів, що дівчина має рацію. Скай сидів і розглядав її з ніг до голови. Її білосніжні пасма волосся спадали на плечі , а грудна клітка тяжко піднімалася від хвилювання.Емма ж сиділа і дивилася у його очі ,наче хотіла заглянути у душу. Вона намагалася зрозуміти його рішення. Вже всі у цьому домі знали ,що він один із найвпертіших людей у світі , але ж Скай знає ,які можуть бути наслідки. Якщо не звернутися за медичною допомогою протягом однієї доби , то він просто може померти в них на руках. Хлопцеві на очах стає все гірше і гірше,а він ж витрачає останні сили на впертість. Емма знала,що хлопець не з дурних,щоб приймати такі рішення без вагомої причини. Так чому? Голова Ская розколювалася ,а сил для ходьби не було ,навіть ,не зважаючи на травму. Нога дуже сильно боліла ,наче хтось кожні п'ять хвилин туди всаджував ніж ще раз. Через всі ці фактори юнак майже не спав вночі . Все ,що йому зараз хотілося -вмерти і не відчувати цієї болі. - Припустимо ,що я нікому не розповім і допоможу тобі дібратися до лікарні. Проте як? Машина в Лютера ,а ми ж навіть з ключами не зможемо спуститись на перший поверх. - Ключі від машини завжди знаходяться у його пальті ,яке висить біля його вхідних дверей. А з ходьбою все не настільки погано. Пообіцяй мені ,що спробуєш,-промовив хлопець ,дивлячись на неї ,наче маленька дитина,яка просить у мами щось їй купити у крамниці. - В вас все добре?-почувся голос Райана з іншого боку дверей. Хлопець і дівчина замовкли, не знаючи ,що відповісти на питання від несподіванки. Потрібно було хоча б щось крикнути,щоб Райан не зайшов у кімнату. Проте в екстреній ситуації зорієнтуватися не так вже й просто. Двері повільно відчиняються ,Скай різко хватає Емму однією долонею за шию і притискає до себе . Від неочікуваності дівчина ахнула ,але так як губи Ская накрили її ,вона не встигла вимовити жодного слова.Райан зайшов в кімнату і ,побачивши ,що тут відбувається ,зупинився і просто дивився на хлопця і дівчину. Секунд 30. Скай ж закрив очі і насолоджувався моментом,Емма не могла зрозуміти ,що відбувається ,а Райан просто стояв і дивився на цю картину . Двері зачиняються з тієї сторони. Звук був настільки сильним,що його мабуть почули всі інші жителі цієї квартири . Невже це його настільки зачепило? - І що це було?- запитала Емма ,відтулившись від юнака, але відповіді вона так і не дочекалася . Скай успішно проігнорував це питання. Хоча насправді воно було риторичним. Студентка добре зрозуміла ,що це для того,щоб Райан нічого не запідозрив. Але чому саме у такий спосіб? - Так на чому ми зупинилися? А ,ти мала мені пообіцяти ,що спробуєш спуститися зі мною вниз і доїхати до лікарні ,або дасиш мені спокійно вмерти. - Твої жарти тут ні до чого. Як ти це собі уявляєш? В тебе ж немає сил навіть самостійно піднятися з ліжка. - Не настільки все погано,-промовив юнак і почав підніматися з місця. Хороші новини. Йому вдалося встати на ногу , тільки одну. Емма встала з місця і вже хотіла допомогти йому дійти до дверей.Проте щастя тривало не довго. Перед очима Ская все почало крутитися і він різко впав на ліжко. Затуляючи лице руками і стогнувши,Скай лежав на спині . Секундна пауза. Юнак стогне і різко вдаряє кулаком у ліжко. Його грудна клітка швидко піднімається і опускається ,він не може вимовити жодного слова. Біль у нозі паралізує все його тіло. Наче Герман всадив ніж і прокручує його дуже повільно. - Ні ,ні і ще раз ні,- злякавшись ,промовила Емма і просто вилетіла з кімнати . Дівчина забігла в кухню і привернула увагу всіх присутніх . Вона тяжко дихала і стояла зі сльозами на очах . Скай настільки різко звалився з ніг ,що налякав дівчину до смерті. - Скай,-промовила дівчина ,дивлячись на Лютера ,який в цей момент пив чай . Він ,зрозумівши все без зайвих слів ,побіг по коридору,ледь не збивши Емму з ніг.
