Кінець робочого дня. Мері повільно крокує коридором і уважно дивиться в телефон,гортаючи стрічку інстаграму. Після тієї ситуації пройшло вже два тижні, а вона все ще не може повернутися у звичний для неї режим. Навчатися їй зараз дуже важко. В голові тільки думки про Германа,а точніше про його можливу помсту . Всі дні її мучить безсоння,тому зараз вона має не найкращий вигляд. Хоча б пройшли деякі синці.Повернувши за поворот, дівчина через свою неуважність вдарилася у людину. Нічого нового. Останнім часом занадто багато людей потерпають від цієї її риси характеру. -Знову хочеш мене збити з ніг? -Алекс, - голосно сказала студентка і обійняла юнака. Давненько ж вони не бачилися . Мері відчувала себе винною в цій ситуації. Вона геть забула про юнака, ще й не пояснила причину свого "від'їзду до батьків". -А ти що тут робиш? - запитала Мері, піднявши одну брову. -А що ти не рада мене бачити? - показавши свої білосніжні зуби, промовив Алекс. -Та ні... -Не міг до тебе дозвонитися останні дні, тому позавчора прийшов сюди. Твоя подруга розповіла де ти , а сьогодні передзвонила і сказала, що з тобою все добре. Вирішив тебе побачити. -Вибач, що не розповіла тобі,-сказала Мері і опустила голову. -Нічого страшного, тоді може я тебе проведу? - З задоволенням. Друзі разом вийшли з університету і попрямували у бік будинку Мері. Дивно, але сьогодні вони не могли знайти тему для розмови. Пройшло не мало часу після їхньої останньої зустрічі, можливо, причина в цьому? Розмова не клеїлася ,так само як і життя Мері останні два тижні. -Сьогодні погода не дуже, - промовила дівчина після довгої паузи. -Ми серйозно будемо говорити про погоду? Все настільки погано? - сказав хлопець і знову усміхнувся . Після цієї фрази дівчина просто не могла стримати свій сміх. -Це так ніяково . Тоді запропонуй тему для обговорення, - сказала Мері і склала руки,чекаючи його дій і ідей. -Ну, ми можемо поговорити про тебе. Наприклад, про твій від'їзд. Як там батьки? Після цієї фрази дівчина зависла. А як там мама і тато? Насправді в її сім'ї не все так добре. Спілкується вона з ними дуже рідко, тому що майже всі їхні розмови зазвичай закінчуються сварками. Та й і вони не шукають шляхи, щоб зв'язатися з єдиною донькою. Доречі, це одна з причин, чому Мері переїхала вчитися в інше місто. На щастя, телефонний дзвінок врятував всю цю ситуацію. На екрані висвітився невідомий номер. -Вибач, але це терміново, - збрехала дівчина і відійшла від Алекса на метрів 10, щоб він не міг почути розмову. - Жах, спілкуватися одночасно з майбутнім поліцейським і головою небезпечної банди. Тобі не соромно, Мері? - почула дівчина нахабний голос Лютера. В глибині душі вона розуміла,що ситуація насправді комічна. Оглянувшись, вона не помітила нікого підозрілого . "Він стежить за мною?"-промайнуло у її голові. -Мені не потрібно запитувати звідки в тебе мій номер? -Думаю, що в цьому немає ніякого сенсу. Як ти там казала? Нам потрібно поговорити? -Щось трапилося? Тільки не кажи, що це стотується того психа, - промовила дівчина, зморщившись. - Відший хлопчика, поки цього не зробив я . Скай і я чекаємо тебе в машині через 5 хвилин навпроти бібліотеки. Чи ти хочеш ,щоб ми троє зустрілися і побалакати на рахунок нових реформ у поліції? -Я зрозуміла ,що в мене взагалі немає вибору. -Ти під захистом королів, ти взагалі про що? Давай, там не запізнюйся . Мері підійшла до Алекса, який уважно розглядав своє взуття. -Щось незвичайне побачив? -вона старалася не засміятися. -Ой, ти просто там занадто довго говорила, - знову показав свою усмішку Алекс. Чорт, а він красивий. -Вибач, але мені потрібно бігти. З'явилися термінові справи. -Тоді тебе не проводити? -Ні, не потрібно. Вибач,-сказала студентка і опустила погляд на землю. -Та нічого, до зустрічі, я розумію ,що в тебе багато справ ,- гірко промовив хлопець і пішов у інший бік. Якщо чесно, Мері не хотіла з ним прощатися . Їй було приємно спілкуватися з Алексом, а вона знову образила його. Вже з поганим настроєм, студентка попрямувала до місця призначення. -Якщо це щось не серйозне, я незнаю що йому зроблю.
