-Когось шукаєш? - вже знайомий низький голос пролунав у провулку, ріжучи слух дівчини. Від неочікуваності Мері різко повернулася та побачила Лютера, який притулився до однієї з стін . Раніше в такій ситуації у студентки починалася паніка, трусилися ноги та руки, хотілося втікти та сховатися, але не сьогодні. Мері почала повільно робити маленькі кроки до хлопця. Юнак ж відійшов від стіни і став навпроти Мері, яка вже підходила до нього. Час зупинився. Дівчина стоїть настільки близько, що відчуває його гаряче дихання. Дощ пішов з новою силою. Мері провела вверх рукою по вилиці юнака і не отримала ніякої реакції, що не могло не здивувати. Студентка думала, що він прибере її руку, або відштовхне від себе. Проте, цього не сталося. Тим часом вона вже "дійшла" до тих самих таємничих окулярів. Через не маленьку різницю в рості їй довелося стати на носочки. Мері доторкнулася до оправи окулярів та повільно зняла їх. Юнак опустив погляд і тому вона не могла заглянути йому у вічі. -Подивися на мене, - прошепотіла Мері,цокаючи зубами від холоду. Хлопець ніяк не відреагував на її слова. Проте, дівчина не відступила,а поклала другу руку йому на плече. -Будь ласка, - вже тихіше промовила вона і через декілька секунд Лютер підняв погляд. Місячне сяйво падало на його очі і Мері могла їх добре роздивитися. Вони переливалися різними кольорами і просто зачаровували . В його очах Мері помітила сум і біль? Вона ніколи не бачила його таким емоційним. Дівчина не помилилася в своїх здогадках. -Як ти дізналася ?-пошепки запитав хлопець. Мері нічого не відповіла, а просто дістала з кишені вже мокру фотографію і показала юнаку . Лютер доторкнувся своєю холодною долонею до її руки і забрав знімок. По тілу дівчини пройшли тисячі мурашок, незрозуміло від дотику чи від холоду. Подивившись на фото в його очах знову промайнув біль, але він вдало знову заховав всі свої емоції, надіючись, що дівчина цього не зауважить. Різко, неначе проснувшись, юнак віддав фото і почав знімати шкіряну куртку. Від його непередбачуваності Мері округлила очі і трошки відійшла від хлопця. Лютер накрив своєю великою курткою повністю мокру дівчину і зник в темряві,залишивши її розгубленою посередині провулку з окулярами і фотографією в руках. *** На кухні сидять три хлопця і щось дуже голосно обговорюють . Райан як завжди розмахує своїми довгими руками, ледь не вдаряючи співрозмовників . Герман ж навпаки сидить спокійно і тільки деколи кидає свої репліки. Щось типу:"Я ж казав " або" Просто прибрали з нашої дороги і не було б зараз проблем ". Не дивно чому хлопці інколи жартуючи називали його вчителькою і старим. Скай ж частенько дзвінко сміється з цих двох показуючи свої гострі ікла. Цікаву розмову юнаків перервав Лютер, який голосно хлопнув дверима, прийшовши в квартиру, яку вони знімали для "важливих переговорів" . Коли ж він зайшов не в найкращому вигляді на кухню,та ще й без окулярів, то здивував всіх присутніх,а це зробити доволі важко. -Я знаю, що виглядаю не дуже, - промовив юнак, поправив мокре волосся та сів на старий стілець біля Ская . -Думаю, що нас всіх більше дивує ,де твої окуляри,-пожав плечима Райан. -Довга історія, - буркнув Лютер та схрестив руки на грудях. - В нас багато вільного часу, - промовили майже в голос хлопці. -Мері розгадала мою таємницю, - сказав він друзям. -Ні, це майже неможливо - заперечив Скай. -Але вона це зробила, - гірко усміхнувся Лютер і зробив ковток улюбленого алкогольного напою. Рідина повільно проникла в організм, опікаючи горло та заспокоюючи нерви молодого чоловіка. - Давайте просто приберемо її і все встане на свої місця,- промовив крізь стиснуті зуби Герман. -Не торкайся її, - спокійно сказав Лютер, знаючи, що Герман може зробити все не запитуючи. Просто проігнорувавши його слова,що траплялося доволі часто. -А що іграшка настільки сильно сподобалася? - не заспокоювався юнак, дратуючи співрозмовника. -Замовкни,- відрізав Лютер і подивився проникливим поглядом на Германа. - Ну да, фігура в неї не погана ,- наче знущаючись промовив товариш. -Будь ласка, закрий свій гнилий рот, - в очах Лютера починає з'являтися злість. -А то що буде?- промовляє хлопець противним голосом. Все. Це як червона тряпка, якою розмахують в різні сторони біля розлюченого бика.Остання капля і Герман вже стоїть притиснутий до стіни. Лютер тримає юнака за шию, не даючи зробити йому такого бажаного ковтка повітря. Інші хлопці зірвалися з місця. Ще б пак, це перший випадок, коли через звичайні репліки Германа, юнак готовий розірвати йому глотку. Зуби Лютера стиснуті до болі, а серце зараз вистрибне з грудної клітки. Його не легко розізлити, але якщо ти це зробиш, можеш вже замовляти собі домовину. -А тепер слухай мене уважно,- промовив він, тримаючи його за підборіддя, заставляючи дивитися прямо в очі. -Лютер, заспокойся, - схвильовано крикнув Скай, найкращий друг дитинства, торкаючись до його плеча в надіях на перемир'я. Хлопець пропустив повз вуха його слова і вдарив його голову в стіну ще раз. Герман зморщився. -Якщо ти хоча б пальцем її торкнешся або зробиш щось проти моєї волі. Я клянуся, я відірву тобі голову, - холоднокровно сказав юнак і різко відпустив його зі своєї міцної хватки. Герман впав на коліна і почав жадібно ковтати повітря, при цьому голосно кашляючи і тримаючись за грудну клітку . Йому сьогодні пощастило, побачити роздратованого Лютера і вийти майже неушкодженим. Він байдуже глянув на товариша і вийшов з кухні голосно вдаривши двері.
