Вона дочка міліордера, красива немов янгол. Вона цілеспрямована, мила, вперта, не сидить на місці, вміє постояти за себе. В неї є все окрім справжніх друзів і щирого кохання, одного разу вона застає свого хлопця за зрадою...в цей момент вона думала...
- Я хочу на зад! (Такого я не очікував і це точно не входило в мої плани!)
- Чому? Це через те що я тобі сказав?
У відповідь тиша...
Я не розумів що робити, тому вирішив відкритись їй, можливо мені стане легше, сподіваюсь вона зрозуміє мене.
- Настя, я хочу тобі дещо розповісти... Цей сон.... Він... Він почав снитись мені коли мою сестру вбили (Вона повернулась до мене) - Її застрелили через мене, вона вмирала на моїх очах, а я не міг нічого зробити для неї, швидка приїхала занадто пізно... Тепер цей день сниться мені кожну ніч. Від того дня я змінився і ти мала рацію я став монстром. Я наказував людей смертю, жорстоко поступав з такими як ти... Яне пам'ятаю скільком я зробив боляче!!! Я не навиджу себе за це...
Від лиця Насті
Я була в шоці від такого, його сестру вбили! І чому через нього? Я вирішила не питати цього, йому і так важко.
Я підсунулась до нього і поклала руку на його, він повернувся до мене і зовсім не помітно посміхнувся
- Пробач я не знала, але дякую що поділився зі мною!
Я бачила його сумний погляд, йому потрібна підтримка.
Я нагнулась до нього і обійняла
Від лиця Дена (Даніеля)
Я не хочу що б вона і будь-хто відчував мою слабість!!! Потрібно негайно змінити тему.
- Так ну все, досить нюнь-кати! Потрібно лягати спати завтра в нас дайвінг! (Сказав я легко відводячи її руки зі своєї шиї)
- Дайвінг? (Сказала вона і подивилась на мене здивованим поглядом)
Від лиця Насті
- Саме так! (Сказав Даніель, і посміхнувся)
Я прекрасно розуміла що він просто змінив тему, він не хоче говорити про сестру, ну що ж добре...
- Добре, тоді йдемо спати! (Сказала я і посміхнувшись пішла в низ)
За декілька хвилин я була вже в ліжку. Мене ніяк не покидали питання, хто вбив його сестру? І навіщо?з цими думками я заснула....
Від лиця Дена (Даніеля)
Я ще трішки посидів і пішов в кімнату...
Коли я проходив повз кімнати Анастасії я побачив що двері були відкриті...
Я зайшов в середину і побачив як на ліжку мило спить Настя, я не знаю чи правильно я зробив що розказав їй, але мені стало легше. Я сів в крісло навпроти й спостерігати спостерігав за нею...
Вона не мов янгол, від неї неможливо відвести погляд, вона якось особливо впливає на мене, кожну хвилину я хочу проводити з нею, я хочу обійняти її й захистити, сховати від всього світу....
Я сидів там досить довго, а потім пішов у свою кімнату...
Від лиця Насті
Я прокинулась о 8:00
Прийнявши душ я переодягнулась у ніжно рожеве плаття на бретельки й зав'язавши пучок піша на палубу...
- Доброго ранку міс! (Сказав капітан)
- Доброго ранку!
- Ваш сніданок вже готовий!
- Добре, дякую!!!
Я пройшла дальше і побачивши стіл сіла за нього...
Там були мої улюблені круасани з джемом.
Від лиця Дена (Даніеля)
Я прокинувся о 9:00
Після душу я переодягнувся і направився в кімнату Насті, щоб розбудити її...
Коли я постікав у двері мені ніхто не відповів, я постояв ще хвилини 2 і зайшов, але Насті я там не помітив.
Пішовши на палобу я зустрів капітана який сказав що Настя снідає, я одразу пішов до неї.
Від лиця Настя
До мене підійшов Ден і сівши за стіл сказав...
- Доброго ранку!
- Доброго! (Сказала я і посміхнулась йому)
- Давно не спиш?
- Приблизно годину
- Чому не розбудила???
- Ти сказав що б я не підходила коли ти спиш...
Від лиця Дена (Даніеля)
Мені сподобалось що вона дотрималась мого прохання, вона не така вперта як мені здавалось...
- Смачного! (Сказала вона мені й вставши зі столу хотіла йти)
- Посидь зі мною!
Вона сіла за стіл, а я посміхнувся їй...
- Як тобі круасани, вони ж твої улюблені якщо я не помиляюсь!
- Досить смачні, але я б зробила краще! Але вбивати кухара за це не варто!
Я подавився кавою від її слів що вбивати кухара за круасани не варто! Мені стало смішно.
- Як скажеш!!! Ти готова до дайвінгу???
Від лиця Насті
Я вчора думала зовсім про інше і забула про сьогоднішній дайвінг...
- Можливо не варто?
На його лиці виросла ухмилка
- Боїшся?
- Що? Ні.... Ні просто... Просто
- Не вірю своїм очам!
- Що?
- Невже Анастасія Свонт чогось боїться?
- Ні не боюсь, я давно хотіла спробувати! (Боже Насті зупинись, ти зі страху там вмреш, ти глибини боїшся!!! Сказала я сама собі)
- Чудово тоді пішли...
- Що вже?
- Так! Іди одягни купальник і виходь до спуску...
- Д... Добре (Сказала запинаючись я)
Від лиця Дена (Даніеля)
30 хвилин по тому
Я стояв біля спуску в воду і готував балони...
Я вже 5 років займаюсь дайвінгом. Можна сказати це моє хобі.
Коли все було готово я почув як за моєю спиною хтось стоїть, це була Настя...
Коли я обернувся я одразу зловив її наляканий погляд який вона хотіла сховати...
Я знав що вона боїться глибини, тому до останнього чекав поки вона признається мені в цьому... Але вона не зробила цього.
- Готова? (Запитав я)
- Так!
- Тоді сідай на край я допоможу одягнути балон...
Вона сіла куди я сказав і за хвилину на ній вже був балон з киснем. Я бачив як вона хвилюється..
Я присів на край і теж став одягати балони, а вона спостерігала за цим...
- Ну принципі все! (Сказав я і вже збирався спуститись в воду як Настя зупинила мене)
- Стій...
- Щось не так? (Ну давай скажи!!! Казав я сам собі, мені було цікаво чи признається вона мені у своїх страхах, вона хоче показати себе впевненою в собі і довести всім можливим що нічого не боїться, такою її хотіли бачити її батьки, але не я, я хочу побачити її справжню! Милу, тендітну беззахисну дівчину....
- А якщо там акули??? Або ще щось або хтось!? (Від її стверджень мені стало смішно, я зі всіх сил тримався, щоб не засміятись)
- Їх там не має, не хвилюйся! (Я знов хотів спуститись в воду, але вона знову зупинила мене)
- Стій!
- Щось ще?
Вона довго вагалась...
- Даніель я боюсь...
Ну нарешті, залізна леді призналась!
- Добре...
- Що добре? (Запитала налякано вона)
- Тоді не будимо. Тобі було варто сказати мені про це!
Я заяв балони з неї й присів поряд
- Давай просто поплаваємо? (Запитав я)
- Емм....
- Не хвилюйся, я буду поряд!
Я спустився в низ і протягнув руки їй...
Від лиця Насті
Даніель допоміг мені спуститись в низ, я залишалась в його обіймах
- Плавати вмієш?
У відповідь я помахала головою (Ні) А він хитро посміхнувся....
Від лиця Автора
Весь день Ден вчив Настю плавати, потім вони засмагали і в принципі розважались як тільки могли...
Настя ще ніколи не відчувала себе настільки вільною, окрім них двох на кораблі був лише кухар, капітан, і ще декілька помічників, але ніякої охорони...
Коли наступив вечір всі вернулись у свої кімнати, щоб переодягнутись і підготуватись до вечері... Яка буде на одному невеличкому острові де у Даніеля був невеличкий будиночок.
Від лиця Дена (Даніеля)
Я спустився в низ , щоб закликати Настю
Коли я був вже під її дверми я постукав і вийшов в середину, Настя стояла перед дзеркалом і розчісувала волосся.
- Ми вже приплили!
Вона обернулась і кинула на мене здивований погляд.
- Куди?
- На острів! Повечеряємо там, можливо заночуємо, ще не знаю...
- Добре, я зараз прийду!
- Окей, буду чикати біля спуску!
Від лиця Насті
За декілька хвилин я вийшла з каюти і пішла до Даніеля. Коли я вийшла на палубу побачила що наш корабель був пришвартований до причалу дуже красивого острова..
- Яка краса!!!
- Подобається?
- Так, дуже!
- Ну тоді пропоную спуститись на берег!!!
У відповідь я лише кивнула головою і ми пішли до трапу... Даніель пішов в перед, а я за ним...
- Ми залишимось тут на декілька днів! Повечеряємо, а завтра покажу тобі дещо цікаве на цьому острові!
- Так (Сказала з посмішкою я)
- Чудово! Ось ми вже і на місці...
Ми стояли перед дверми невеличкого бунгало. Коли ми зайшли в середину Даніель повів мене в мою кімнату, вона була виконана в булих тонах.
- Переодягайся і за 10 хвилин буду чекати тебе на вулиці!
Не дочекавшись моєї відповіді, він вийшов з моєї кімнати.
Я одягнула біле плаття
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
І розпустивши волосся вийшла з будинку...
Привіт❤️ Як вам глава? Дальше буде🔥 Ви точно такого не очікували!
