Закохана в Мафіозі

Чому все так?

Від лиця Дена (Даніель)

Пройшло два дні від того моменту коли я дізнався що моєї Насті більше не має...Сьогодні похорони. Батько Насті просив, щоб я нікому не казав що трапилось, щоб туди не приїхали журналісти...

Ось я вже їду у свому авто, за вікном сильний дощ. Я досі не можу повірити що це все правда. За ці два дні я ніс ким не спілкувався і не виходив з будинку... Я перевів погляд на букет білих троянд які лежали поряд.... Якби сильно я хотів, дарувати їй ці квіти кожен день, і бачити її посмішку. Я уявив собі зовсім інші обставини. Я прихожу до нас до дому, а в руках в мене великий букет білих троянд, які вона так сильно любить, Настя готує нам вечерю, а коли я заходжу на кухню говорю їй що я вже дома, а вона розвертається і коли бачить мене підбігає до мене і цілує, я обіймаю її...

з моїх роздумів мене вивів голос водія...

- Сер ми на місті.

Я вийшов з авто і побачив батька Насті, він вийшов мені на зустріч, коли я підійшов до нього, ми разом направились до місця де мали похоронити мою маленьку дівчинку... Ми пройшли в кінець цвинтаря, я помітив що окрім нас двох більше нікого не було... В Насті не було друзів, нікого не цікавило її переживання, всі бачили в ній лише гроші, в її житті було занадто багато обманів, брехні...

Я стояв і дивився як в яму кладуть гроб... Мені здається я ніколи не повірю в це! Для мене вона не померла, вона завжди буде жити в мому серці...

Коли робітники цвинтеру поставили хрест, одразу пішли... А за ними й тато Насті. Я залишився, стояти там на одинці. Я дививсь на могилу моєї принцеси...Через мене завжди страждало багато людей, але я ніколи не хотів що б це була вона! Най більше на світі я хотів що б вона була щаслива.

Я присів і поклав букет їй на могилу...

- Пробач мені! Пробач за все! (Сказав я майже пошепки, а з очей вийшли сльози)

- Я не зміг захистити тебе! Ти врятувала моє життя, яке нічого не варте! Ти стала янголом, ти завжди ним була... Настюш, я не зможу без тебе! Я з'явився у твому житті, і зіпсував його...якби сильно я хотів, щоб ти була зараз тут, поруч зі мною...

Я сидів там поки не стемніло....

Від лиця Насті

Пройшов вже тиждень, весь цей час я ніс ким не говорила, я закрилась в собі... Я згасала з кожною секундою... Я вірила що справжнє кохання існує, але ніколи не вірила що воно здатне завдати такого балю...

- Настюш, ти як? (запитала мама, заходячи в мою палату)

У відповідь я промовчала

- Насть, ну скажи хоч слово!

Я знову промовчала... Перевівши погляд на свої руки я знову і знову перечитувала його лист. Мама підійшла і поклала свої руки на мої

- Доню досить! Тобі потрібно його забути!

- Мамо, я любила його, а він... (мама обійняла мене)

- Все буде добре!

Від лиця Дена (Даніель)

За цей тиждень, я зрозумів багато чого. Наприклад те що я не можу більше бути тут, в Іспанії все кругом нагадує мені про Настю... Я дуже змінився з цей короткий час. Смерть Насті зламала мене. Мені байдуже на все і всіх... Я прийняв рішення переїхати в Англію, щоб не зійти з розуму тут. Останній час я багато випиваю, мені весь час сниться Настя...

Ось я сиджу в себе на кухні, а в наступну секунду туди заходить мій охоронець...

- Сер, авто вже чикає на вас! Ваш рейс за годину!

- Добре, пішли! (В останнє дивлюсь на свій будинок і сідаю в автівку, не знаю коли ще звожу пересилити себе і повернутись сюди!)

Від лиця Насті

Коли мене виписали до дому, все стало ще гірше. Я постійно сиділа у своїй кімнаті, майже ні з ким не спілкувалась...батько прийняв рішення переїхати в Париж. Мабуть, це піде мені на користь!!!

За декілька годин я була вже в літаку. Можливо саме зараз розпочнеться моє нове життя?

Привітик

Як вам глава? Ось і розійшлись шляхи наших героїв! Як на вашу думку, що буде далі? Чи зустрінуться вони ще хоч раз? Та ци не буде це занадто пізно.....