НОРТКЕРР

Глава 13

1

В той момент, коли Тео саджав мене на літак – це здавалося зрілим і правильним рішенням. У своїй м'якій манері він намагався переконати мене, але я вважала себе сильною і незалежною, за що дуже скоро поплатилася.

За збігом обставин, Адам подзвонив у день вильоту, напевно, хотів переконатися, що я жива, здорова. Я не відповіла: він би зрозумів, що я ще не полетіла, а брехати йому не хотілося. Відписалася, подякувавши за турботу і побажала всього найкращого. Його влаштувало, і він теж побажав успіху навзаєм. Ось так – тепер ми чужі люди. Життя вправно перетасувала карти.

Найважче далися збори в аеропорт і прощання. Було неймовірно важко, тож зробили ми це максимально швидко, розуміючи, що чим довше тягнути, тим болючіше.

Не варто вдаватися в подробиці та говорити, що вже в літаку я сильно пошкодувала про своє «зріле» рішення. Я рахувала хвилини до прибуття, знаючи, що вийшовши з повітряного судна, зможу подзвонити, почути його голос і викинути з голови дурну думку, що це кінець.

Час, який нам вдалося провести разом, був казковим. До останнього моменту ми трималися як звичайна безтурботна і дуже щаслива пара. Навіть вибралися з дому і повечеряли в якомусь ресторані. Потім я дізналася, що в його машині дуже зручні сидіння і шкіра на них дуже м'яка... Це був веселий досвід.

Все йшло добре, поки Тео був поруч, і навіть думка про поїздку додому здавалася зовсім не такою вже й поганою ідеєю. Я налаштовувала себе на позитив, пояснюючи в голові причини, що змушують так чинити. Але виявилося, думати, що це буде легко — дурний самообман.

Проблема була в тому, що ніхто з нас не знав, коли ми побачимося. Він обіцяв, що скоро, але не міг вказати, точну дату прильоту в Лондон. Ми не вдавалися в подробиці, (були трохи зайняті іншим) та він коротко пояснив, у нього є зобов'язання. Звісно, я поставилася з розумінням. Крім того, йому треба все залагодити всередині сім'ї. Уявляю, як зрадіє Алестер, коли другий його син скаже, що хоче бути зі мною.

Будемо сподіватися, що їх погляди справді такі широкі, як стверджував Тео.

Повернувшись в нашу з Адамом квартиру, я виявила, що все в ній нагадувало про минуле і стало якесь чуже.

Тео знов мав рацію – я хотіла себе покарати і зробила це. Мені було страшенно погано без нього. І треба ж, я добровільно пішла на ці тортури, боячись чийогось засудження. От тільки спати в пустому ліжку в парі з моїми принципами було зовсім не весело.