НОРТКЕРР

Глава 12

1

«Ну чудово, – подумала я. До розпачу додалося роздратування. На табло мого рейсу висвітило «відкладено. – Не вистачало застрягти на всю ніч в залі аеропорту».

Реєстрацію теж відклали. Чому не пояснили.

Невдоволено я потягнула свої валізи на місце, і знов влаштувалася, коло моєї старенької сусідки.

Схоже, пити можна починати тут! Обернувши голову в пошуках бару, я раптом округлила очі від здивування.

– Боже! Ти чого тут? – перелякано запитала я. Намагаючись приховати свої заплакані очі, квапливо відвернулась, щоб знайти косметичку в сумці.

Кидаючи розгублені погляди то в сумочку, то навколо, риючись навмання, я знову натрапила очима на жіночку, що проявила інтерес до моєї особи раніше.

Поглянувши спочатку на високого чоловіка, що з'явився, а потім на мене, вона розпливлася в посмішці.

– Я вас розумію, він дуже симпатичний, – прошепотіла старенька, злегка нахиливши до мене голову, але тут же відвернулася і продовжила читати свою книгу.

Упевнений, спокійний голос, звернувся до мене:

– Пішли.

Неохоче подивившись на нього, я тільки ще сильніше засмутилася. Я нагадувала клубок нервів, а його обличчя виражало вселенський спокій. І виглядав просто бездоганно. Акуратна біла сорочка в дрібну блакитну смужку з вершником на кишеньці, заправлена в сірі штани, що вдало контрастували з коричневими черевиками – складали легкий і водночас витончений ансамбль. В такому класичному вигляді він постав переді мною вперше (напевно, щоб помучити, ніби й без того недостатньо привабливий).

Не дочекавшись відповіді, Тео без дозволу взяв мій багаж і попрямував до виходу. Перш ніж кинутися навздогін, я все ж швиденько кілька разів пройшлася спонжем під очима. Це не виправило ситуацію, вони все одно припухли та були червоними, видаючи мене з головою. Кинувши косметичку назад в сумку, я бігцем наздогнала його, намагаючись зупинити:

– Стій! Що значить – пішли? Вибач, але у мене рейс! Ми все з'ясували й погодилися, що буде краще для всіх, якщо я поїду.

– Для всіх? – не обертаючись, запитав він, продовжуючи крокувати до виходу.

Мені нічого не залишилося, окрім як рушити за його швидким кроком. У горлі стояв ком, і мені ще більше захотілося ридати. Навіщо він прийшов, чого добивається?