НОРТКЕРР

Епілог

Я жваво внеслась в залу для тренувань і, на ходу застрибнувши Тео на руки, радісно заявила:

– Все, я нарешті все спакувала! Завтра їдемо, а то, боюся, нас просто виженуть звідси!

Відповідаючи усмішкою, він поцілував мене, з легкістю утримуючи і мене, і свій меч у руці. Десь біля вуха я відчувала холодну сталь клинка. Зброя в його сильних умілих руках завжди мене збуджувала. Чоловіки й сталь – якесь божевільне поєднання.

– Що робиш? – зістрибнувши з нього, запитала я, забравши меч, щоб роздивитися. – Який важкий! – намагаючись ним замахнутися, поділилася я враженнями.

– Як завжди, – відповів він, турботливо забираючи з моїх рук зброю. – Тут важке руків'я. Ось, візьми цей, – він витягнув зі стійки для кованої зброї довгий клинок і простягнув мені.

Той виявився набагато легшим. Ніби як жартома я стала напроти, направивши на нього вістря. Він теж прийняв позицію.

І як Тео примудряється кожним своїм рухом, словом або дією змушувати любити, хотіти, шанувати й тремтіти мене? В його діях я завжди вловлюю щось відоме тільки нам, і це просто не передати словами.

– Звідки ти знаєш, що я знаю, що робити? – хитро запитала я, хоча й так знала.

– Наступай! – скомандував він, і я підкорившись, кинулась в атаку, хоча з ним, ще ніколи цього не робила.

Він в пів сили легко парирував мої випади своїм важким мечем з похвальною усмішкою на обличчі. Лютий дзвін металу від ударів, надавав заняттю важності. Я чесно працювала майже у всю силу, і він заохочував це. Ми пустували, поки мене не здолала втома. Опустивши зброю, я важко дихаючи, сіла на підлогу.

Тео, навіть не захекавшись, схвально посміхався. Взявши з моїх рук меч, разом зі своїм, він відніс їх на місце.

– Для першого уроку – чудово! Де фехтувала?

Ну звичайно, його не обдуриш, він може відрізнити новачка від знавця.

– Спортсменкам легше вчитися. Чотири роки – я і рапіра відстоювали честь університету. Плуталася десь у першій п'ятірці. Він, до речі, не знав, – маючи на увазі Адама, відповіла я. Ми вільно говорили про минуле, мені не потрібно було нічого приховувати або делікатно обходити, хоча навмисне я ні про що таке не говорила.