НОРТКЕРР

Глава 18

1

Лісбет не переставала витирати сльози щастя зі свого вродливого обличчя. Алестер механічно обіймав дружину, втішаючи, але і сам відчував, як очі пече.

– Боже, не віриться, що це наш маленький, тихий Тедді! Який він гарний, які вони щасливі! – утираючись, вона, як і всі, кинула в молодят пелюстки троянд, не перестаючи захоплюватися своїм мужнім сином, поки він ніс свою новоспечену дружину по проходу.

– Так, – прогарчав Алестер, допомагаючи встати своєму батькові Хьярти.

– Скільки разів я вже бачив подібне тут і сам був на їх місці, та не перестаю дивуватися магії любові, – по-старечому сказав Хьярти, звертаючись до невістки та сина. – Кожен раз грає новими гранями, а начебто один і той же діамант!

– Це точно! Це точно!

Взявши батька під руки, Алестер і Лісбет попрямували за усіма на вулицю. Там, звичайно, пройдуть всі стандартні процедури: кидання букета, танці та інше.

– Ну, що скажеш? – спускаючись зі сходів вівтаря, запитав Вольгард Адама. – Як тобі?

Той по-доброму спантеличено почухав потилицю, дивлячись услід молодятам.

– Це кохання! Не хочу, і бачу!

– Розкажи мені, я за цим два тижні спостерігав, пробрало до кісток. Все по-справжньому.

Адам кивком погодився і зітхнув.

– Не думав, що скажу це, але вони дивно підходять один одному, – констатував він.

– Це ти їх ще в справі разом не бачив...

– Що? – здивувався Адам, неправильно витлумачивши сенс слів.

Вольгард засміявся.

– Та я про інше! Однак, розповім потім, – набагато похмурішим тоном сказав він і швидко попрямував до виходу. Це була реакція на приближення до них Анабель.

Вона подивилась йому вслід, але вже через секунду завішалася брату на шию.

– Які вони солодкі! – захоплено проспівала дівчина, обіймаючи Адама. Якщо вона й тужила за Вольгардом, то дуже вміло це приховувала за удаваною веселістю. Адам і не намагався зрозуміти цих двох. Нехай самі розбираються.

– Ага, такі солодкі, що хоч пироги печи! – пролунало саркастичне зауваження Бріссіт. Схоже навіть той факт, що Алекс більше не загроза, її не пом'якшив.